РЕМІСНИЧА УПРАВА — виконавчий орган станового самоврядування, що створювався в Рос. імперії на основі «Грамоты на права и выгоды городам Российской империи» 1785 (див. Жалувана грамота містам 1785), яка у своєму складі мала Ремісниче положення зі 117-ма статтями. Ремісники міст об’єднувалися в цехи на чолі зі старшиною і двома товаришами (заступниками). Щороку цехи вибирали ремісничого голову, якого, як і товаришів, на посаді схвалював магістрат і який разом із товаришами присягав на вірність службі. Із 1799 реміснича управа керувалася Цеховим статутом, згідно з яким, крім ремісничого голови,
174 РЕНЕСАНС
Рені. СвятоВознесенський собор із дзвіницею. 1843—1858. Фото початку 21 ст.
до складу управи входили чотири старшини (цехмістри або альтермани). 1852 внесені зміни й доповнення до зводу попередніх ремісничих постанов, а при виданні нового статуту про пром-сть 1879 верховна влада залишила без змін цехову систему. Ремісничий голова брав участь у засіданнях органів міськ. управління з питань, що стосувалися ремісників, а також розглядав спірні питання, що виникали всередині цеху або між цехами. Реміснича управа засідала 3 рази на тиждень, з’ясовуючи адм., фінансові і суд. питання, зокрема випробовувала майстрів та видавала їм свідоцтва про майстерність, проводила рекрутські набори, штрафувала ремісників, розбирала їхні суперечки, карала учнів. Реміснича управа мала право звернутися до міської думи для запрошення в місто та видачі паспортів майстрових єврейс. походження. Їй було доручено вести облік ремісників, приймати їх та виключати із цехів, схвалювати вивіски майстрів. Мала власну печатку з гербом міста. Утримувалася за рахунок цехів, звітувала про свою діяльність перед органами міськ. управління. Підпорядковувалася міськ. магістратові чи ратуші. У містечках Правобережної України з ліквідацією чинних норм магдебурзького права припиняли діяти польс. закони про цеховий устрій і запроваджувалися рос. закони. Починаючи з 1839, євреї отримали право обиратися ремісничими старшинами та їхніми товаришами. Управління євреями, які вступали до цехів, зосереджувалося в цеховій управі, що підпо-
рядковувалася Р.у. і міській думі, магістрату або ратуші. Із 2-ї пол. 19 ст. ремісничі управи втрачали свій вплив. 1852 припинено діяльність цехів у містечках, а з 1880-х рр. ремісничі управи поступово припинили повноваження у більшості великих міст. На 1913 вони збереглися у 29 містах Рос. імперії, у т. ч. Києві, Кам’янці-Подільському, Миколаєві, Чернігові, виконуючи такі функції, як збір податків із ремісників, складання списків призовників та видача довідок на проживання при виїзді з міста. Утримували власним коштом богадільні та ремісничі школи. Припинили свою діяльність внаслідок декрету про ліквідацію станів і цивільних чинів від 24 (11) листопада 1917. Дж.: Полное собрание законов Российской империи, 1-е собрание, т. 28: 1804—1805. СПб., 1830, № 21547; 2-е собрание, т. 10, отд. 1: 1835. СПб., 1836, № 8054; Т. 14, отд. 1: 1839. СПб., 1840, № 12486. Літ.: Дьякова М.П. Ремесленная цеховая управа. В кн.: Государственность России: Словарь-справочник, кн. 4. М., 2001; Задорожнюк А.Б. Ремесла міст і містечок Поділля кінця ХVIII — початку ХХ ст. у правовому полі законодавства Російської імперії. В кн.: Матеріали ХI Подільської історико-краєзнавчої конференції. Кам’янець-Подільський, 2004. В.С. Шандра.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РЕМІСНИЧА УПРАВА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
