РЕЙНБЕРН (Reinbern; р. н. невід. — п. після 1012) — перший та единий єпископ (із 1000) міста Колобжег в Зх. Помор’ї (нині місто Західнопоморського воєводства, Польща). Потрапив до Польщі з Тюрингії. Призначений єпископом одразу ж після утворення першої польс. архієпископії в Гнєзно (нині місто Великопольського воєводства, Польща). 1003—1004 брав участь у поході Болеслава I Хороброго до Чехії. Після того, як внаслідок язичницького повстання Польща втратила владу над Західним Помор’ям, а католицька єпархія була ліквідована, Р. як духівник доньки польс. кн. Болеслава I після її шлюбу зі Святополком Ярополчичем (цей шлюб датується різними дослідниками по-різному — між 1005 та 1012) потрапив до Турова (нині місто Гомельської обл., Білорусь). Згідно з повідомленням його родича Тітмара Мерзебурзького за підозрою в участі у змові зі Святополком проти київ. кн. Володимира Святославича був заарештований і помер у в’язниці. Літ.: Королюк В.Д. Западные славяне и Киевская Русь в Х—ХI вв. М., 1964; W“dzki A. Reinbern. «S»ownik StaroуytnoСci S»owiaЅskich», t. 4. Warszawa, 1975; Головко А.Б. Древняя Русь и Польша в политических взаимоотношениях Х — первой трети ХIII вв. К., 1988; Назаренко А.В. Немецкие латиноязычные источники IХ—ХI веков: Тексты, перевод, комментарий. М., 1993. А.Г. Плахонін.
бург у дворянській родині, яка мала в Полтавській губернії родовий маєток і 1090 десятин землі, а також 500 десятин в Чорномор. окрузі. Після закінчення 1890 Імператорського уч-ща правознавства працював у канцелярії Правительствуючого Сенату, а потім був переведений до Харкова, де займав посаду пом. секретаря при прокурорі судової палати. 1894—97 — суд. слідчий на Полтавщині, товариш (заст.) прокурора Полтав. окружного суду. 1897—1917 працював на прокурорських і суд. посадах у Москві, С.-Петербурзі та ін. містах Росії. Після приходу до влади гетьмана П.Скоропадського переїхав із сім’єю до Києва. В уряді Ф.Лизогуба завідував Гол. управлінням місцями ув’язнення мін-ва суд. справ Укр. Д-ви. Із серпня 1918 — товариш (заст.) міністра внутр. справ, а після відставки міністра І.Кістяківського очолював із 24 жовтня по 14 листопада 1918 МВС Укр. Д-ви. В уряді С.Гербеля — міністр юстиції і Ген. прокурор Укр. Д-ви. У грудні 1918 заарештований Директорією Української Народної Республіки за звинуваченням у держ. зраді. На вимогу франц. окупаційного командування був вивезений до Одеси разом з ін. заарештованими членами уряду Гетьманату. Емігрував спочатку до Варшави, а потім — до Парижа (Франція). Останні роки жив у Ніцці (Франція). Похований на місц. кладовищі. Літ.: Скоропадський П.П. Спогади. К.—Філадельфія, 1995; Чисніков В.М. Рейнбот Віктор Євгенович. В кн.: Юридична енциклопедія, т. 5. К., 2003; Незабытые могилы. Российское зарубежье: некрологи 1917—1997, т. 6, кн. 1 (Пос—Скр). М., 2005. В.М. Чисніков.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РЕЙНБЕРН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
