РЕДЕНС Станіслав Францович (17.05.1892—12.02.1940) — один із керівників рад. органів держ. безпеки. Н. в м. Мінськ Мазовецький (нині місто Мазовецького воєводства, Польща) в сім’ї шевця, поляк. Закінчив уч-ще при Дніпровському металургійному з-ді (Кам’янське; нині м. Дніпродзержинськ). 1907—14 — розсильний, робітник цього з-ду. Із вересня 1914 — рядовий 6-го запасного саперного батальйону, із вересня 1915 — робітник Дніпровського, трубного та Брянського з-дів (Катеринослав; нині м. Дніпропетровськ). 1917—18 — член Катериносл. гарнізонної ради, червоногвардієць, секретар Спілки металістів Дніпровського з-ду, секретар Польс. групи Соціал-демократії Польщі і Литви, секретар Кам’янського к-ту РСДРП(б); працівник з-ду «Провідник» (Москва). Із жовтня 1918 — слідчий, секретар президії, особистий секретар голови ВЧК; із квітня
168 РЕЄНТ
О.П. Реєнт.
1919 — зав. юридичного, згодом — слідчого відділу Одес. губернської ЧК; із липня 1919 — заст. начальника відділу і член колегії Київ. губернської ЧК; із вересня 1919 працював у ВЧК; із січня 1920 — голова Одеської, із серпня 1920 — Харківської, із грудня 1920 — Кримської губернських ЧК; із липня 1921 — заст. начальника, із вересня 1921 — нач. Адміністративноорг. управління ВЧК / ДПУ РСФРР; із вересня 1922 — нач. Крим. обласного відділу ДПУ РСФРР (із квітня 1923 — голова ДПУ Крим. АСРР). Із червня 1924 — пом. голови та секретар президії Вищої ради нар. госп-ва СРСР, із 1926 — керуючий справами наркомату робітничо-сел. інспекції СРСР та секретар колегії наркомату робітничо-сел. інспекції СРСР — Центр. контрольної комісії ВКП(б). Із листопада 1928 — голова Закавказ. ДПУ і повноважний представник ОДПУ по Закавказ. Соціалістичній Федеративній Рад. Республіці; із травня 1931 — голова ДПУ Білорус. СРР і повноважний представник ОДПУ по Білорус. військ. округу; із липня 1931 — голова ДПУ УСРР і повноважний представник ОДПУ по УСРР; із лютого 1933 — повноважний представник ОДПУ (із липня 1934 — нач. Управління НКВС РСФРР) по Моск. обл.; із січня 1938 — нарком внутр. справ Казахської РСР. Член ВКП(б) з 1914. У січні 1932 — лютому 1933 — канд. у члени політбюро ЦК КП(б)У. Комісар державної безпеки 1-го рангу (1935). Нагороджений орденами Червоного Прапора (1925), Трудового Червоного Прапора УСРР (1927) та ЗСФРР (1932), Леніна (1937), медаллю «ХХ лет РККА» (1938), 2-ма знаками «Почетный работник ВЧК—ГПУ» (1922, 1932). 22 листопада 1938 заарештований, 21 січня 1940 Військ. колегією Верховного суду СРСР засуджений до смерті. Страчений. Реабілітований. Літ.: Шаповал Ю. та ін. ЧК— ГПУ—НКВД в Україні: Особи, факти, документи. К., 1997; Петров Н.В., Скоркин К.В. Кто руководил НКВД, 1934—1941: Справочник. М., 1999. С.А. Кокін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РЕДЕНС» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
