«РЕГІОНАЛЬНА ІСТОРІЯ УКРАЇНИ» — збірник наук. праць Інституту історії України НАН України та його структурного підрозділу — відділу істор. регіоналістики. Видання репрезентує сучасні методологічні підходи до осмислення часових пластів і просторових топосів, діалектики центр-периферійних відносин, пошуку «територіальних» альтернатив традиційним наративістським підходам. Видається з 2007. Гол. редактор — академік НАН України В.Смолій, відп. редактор — д-р істор. н. Я.Верменич. Періодичність виходу — 1 раз на рік. У щорічнику поряд із вітчизн. науковцями співпрацюють учені
РФ та Польщі. Станом на 2011 вийшло друком 5 випусків. Профіль збірника підпорядкований завданням концептуалізації регіоналістики історичної як міждисциплінарного наук. напряму, зосередженого на осмисленні регіональної специфіки в просторовому вимірі і в істор. ретроспективі. Має постійні рубрики: теоретико-методологічні проблеми регіональної історії, проблеми регіоналізму та локалізму в наук. дискурсі, ретроспективне дослідження територіального устрою, істор. урбаністика. Гол. увага авторів приділяється оновленню термінологічного арсеналу регіональних і краєзнавчих досліджень, осмисленню світ. й вітчизн. досвіду регіонального моделювання, у т. ч. критеріїв адм.-тер. поділу, розмежуванню інтелектуальних полів регіоналістики, нової локальної історії, мікроісторії, історії повсякдення, історії пограниччя тощо. Помітне місце на сторінках щорічника займають питання істор. урбаністики з акцентом на осмисленні генетичних механізмів виникнення, розвитку, функціонування міськ. способу життя й відповідної к-ри, а також проблем міськ. літочислення. Електронна версія щорічника розміщена на веб-сторінці Ін-ту історії України НАН України: http://www.history.org.ua. Літ.: Смолій В. Вступне слово. В кн.: Регіональна історія України: Збірник наукових статей, вип. 1. К., 2007; Верменич Я. Локальні рівні сучасного історичного пізнання: Спроба типологізації. Там само, вип. 3. К., 2009. Я.В. Верменич.
слав, заволодів добром Р. і обклав касогів даниною. Із Р. пов’язані міфічні генеалогії рос. дворянських та боярських родин Редегіних (бл. 30-ти фамілій, зокрема Белеутови, Добринські, Сорокоумови-Глібови, Лопухіни, Ушакови). За цими фальсифікатами, Р. мав синів Романа та Юрія. Старший — Роман — одружився з дочкою Мстислава Володимировича Тетяною і продовжив рід, а молодший загинув у Лиственській битві 1024. Ін. відомий фальсифікат, пов’язаний із Р., — адигська пісня, нібито записана в 19 ст., опублікована 1861 Шора-БакмурзиномНогмовим в «Історії Адигейського народу». Літ: Трубецкой Н.С. Редедя на Кавказе. «Этнографическое обозрение» (М.), 1911, № 1—2 (кн. 88—89); Лопатинский Л.Г. Мстислав Тмутараканский и Редедя по сказаниям черкесов. «Известия Бакинского государственного университета», 1921, № 1, 2-й полутом (гуманитарные науки); Зимин А.А. Формирование боярской аристократии в России во второй половине XV — первой трети XVI в. М., 1988; Прохоров Г.М. Редедя. В кн.: Энциклопедия Слова о полку Игореве, т. 4. СПб., 1995; Гадло А.В. Предыстория Приазовской Руси: Очерки истории русского княжения на Северном Кавказе. СПб., 2004. М.Ф. Котляр, А.Г. Плахонін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): ««РЕГІОНАЛЬНА ІСТОРІЯ УКРАЇНИ»» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
