РАХЛІН Натан Григорович (10.01. 1906(28.12.1905)—28.06.1979) — диригент. Професор (1946). Нар. арт. СРСР (1948). Н. на ст. Сновська (нині м. Щорс Черніг. обл.). Син капельмейстера, із раннього дитинства освоїв скрипку, грав у клезмерському ансамблі. В юності служив трубачем у бригаді Г.Котовського (1920—23). 1922— 26 — музикант оркестру (володів практично всіма духовими інструментами) Вищої військ. школи в Києві. 1923—27 навч. в Київ. консерваторії, спочатку — по класах вокалу і тромбона, потім — по класу скрипки, де вчився в Д.Бертьє і Н.Скоморовського. 1926—30 навчався у В.Бердяєва та О.Орлова на диригентському ф-ті Київ. музично-драм. ін-ту ім. М.Лисенка. 1931—35 заочно вивчав теорію музики і композицію в Ленінгр. консерваторії в М.Штейнберга. 1930—32 викладав теорію й диригування в Самарській консерваторії; 1932—34 викладав у Харків. консерваторії, був скрипалем і асистентом диригента симфонічного оркестру Харків. радіокомітету. 1934 організував і 1934—37 був гол. диригентом симфонічного оркестру в м. Сталіно (нині м. Донецьк). На особисте запрошення М.Хрущова 1938 очолив новостворений у Києві Держ. симфонічний оркестр УРСР, керівником якого був до 1941. Повернувся до кер-ва 1946—62 і вивів його до рівня кращих оркестрів СРСР. Володар 2-ї премії 1-го Всесоюзного конкурсу диригентів (1938; переможець — Є.Мравінський). 1941—45 за сумісництвом очолював Держ. академічний симфонічний оркестр СРСР. 1938—66 (із перервою) викладав у Київ. консерваторії (від 1946 — професор). Із 1947 — член КП(б)У. 1962 його позбавили посади керівника Держ. симфонічного оркестру УРСР і посади професора класу диригування в Київ. консерваторії (звинувачували також у родинних зв’язках з А.Сахаровим). Протягом кількох років Р. не мав оркестру, гастролював містами СРСР, працював із Держ. академічним симфонічним оркестром СРСР, оркестром Ленінгр. філармонії, Великим симфонічним оркестром Всесоюзно-
го радіо і телебачення, оркестром Ленінгр. радіокомітету та ін. 1966 на запрошення Н.Жиганова переїхав до м. Казань (нині столиця Татарстану, РФ), де створив і став гол. диригентом Держ. симфонічного оркестру Татар. АРСР; професор Казанської держ. консерваторії (1967— 79). Оркестр став лауреатом Всеросійського (1975) та Всесоюзного (1977) конкурсів виконавців симфонічної музики. Для його імпровізаційного виконавського стилю були характерні муз. ерудиція, взірцеве знання оркестру, імпульсивний темперамент й артистичність. Репертуар Р. включав симфонічні твори різних епох, стилів і напрямів. До переліку вищих виконавських досягнень належать «Чакона» Й.-С.Баха, усі симфонії Л. ван Бетховена, «Фантастична симфонія» Г.Берліоза, симфонічні поеми Ф.Ліста, А.Дворжака, твори П.Чайковського (зокрема «Франческа да Ріміні» та його останні симфонії), О.Скрябіна, Г.Малера, Д.Шостаковича (Р. — перший виконавець його 11-ї симфонії, 1957), М.Мясковського, М.Вайнберга та ін. Диригував прем’єрами багатьох укр. і татар. композиторів, у т. ч. Б.Лятошинського (3-тя симфонія), В.Косенка («Героїчна увертюра»), К.Данькевича, В.Гомоляки, Г.Майбороди, Л.Колодуба, Н.Жиганова та ін. Лауреат Держ. премії СРСР (1952). П. у м. Казань, перепохований у Києві. Відкрито меморіальну дошку (1998) на будинку, в якому Р. жив у Києві (вул. І.Франка, 25), та меморіальну дошку й погруддя на будівлі Казанської консерваторії. 2006 вийшла оригінальна поштова марка України, присвячена Н.Рахліну.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РАХЛІН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
