РАКОЦІ (R<koczy) Дєрдь I (08.06.1593—11.10.1648) — магнат із Верхньої Угорщини, васал султана Османської імперії, активний учасник збройної боротьби угор. феодалів проти габсбурзької монархії. Брав участь в антигабс-
Дєрдь І Ракоці. Портрет роботи невідомого художника 17 ст.
значна кількість закарпат. правосл. русинів-українців, яких він підтримував у їхньому спротиві унії. Літ.: История Венгрии, т. 1. М., 1971; Коротка історія Угорщини. Ніредьгаза, 1997; Павленко Г.В. Діячі історії, науки і культури Закарпаття: Малий енциклопедичний словник. Ужгород, 1999; Поп И. Энциклопедия Подкарпатской Руси. Ужгород, 2001. С.В. Віднянський.
РАКОЦІ (R<koczy) Дєрдь ІІ (30.01.1621—07.06.1660) — син угор. магната Дєрдя I Ракоці, після смерті батька був обраний у жовтні 1648 князем Трансильванії і залишався ним до самої смерті. Продовжував антигабсбурзьку політику свого батька, був претендентом на угор. корону після смерті герм. імп. і угор. короля Фердинанда III Габсбурга 1657. Підкорив собі Валахію та Молдову. Відкрив і підтримував протестантські колегіуми. До одного з них, у Шарошпотоці (Угорщина), запросив для викладання «вчителя народів», великого чеського педагога Яна-Амоса Коменського. 1648 і 1649 в м. Мукачеве були посланці гетьмана Б.Хмельницького, які вели переговори з Р. про спільні дії проти Польщі, а 1656 у Мукачівському замку вони підписали договір про взаємодопомогу. Претендуючи на цей раз на польс. корону, Р. заручився також допомогою швед. короля Карла X Густава. Однак його похід на Польщу 1657, здійснений без дозволу осман. султана Мегмеда IV, був невдалим. Незадоволена його діями Османська імперія направила проти нього військо крим. хана Мегмед-Ґерея IV, яке на польс. землі захопило в полон усю його армію, самому Р. з кількома прибічниками вдалося втекти додому (див. Вишнівчанська катастрофа трансильванської армії 1657). Польс. шляхта, у свою чергу, напала на пн. частину Угорщини: об’єктом її пограбувань стали і понад 300 населених пунктів Мукачівської домінії, але сам Мукачівський замок не був узятий, позаяк, поки Р. воював, його мати Жушанна Лорантфі продовжила перебудову Мукачівського замку, розпочату ще її чоловіком Дєрдєм I Ракоці. За допомогою франц. інженерів до старого,
Дєрдь ІІ Ракоці. Гравюра 17 ст.
т. зв. Верхнього, замку були добудовані ще два — Середній і Нижній, а сам замок був обнесений валами та ровом і набув вигляду типової середньовічної споруди з високими вежами й могутніми бастіонами. 1658 Мукачеве й домінія перейшли у спадок від матері до Р., який через 2 роки в бою під Коложваром (нині м. Клуж-Напока, Румунія) із турками (травень 1660) зазнав нищівної поразки, був смертельно поранений і невдовзі помер. До рук турків перейшла найважливіша прикордонна фортеця Трансильванського князівства — Варад (нині м. Орадя, Румунія) — із провінцією, а Мукачівська домінія була розділена на дві — Мукачівську та Чинадіївську. Після цього територіально урізане й матеріально спустошене Трансильванське князівство втратило зовнішньополіт. вагу і роль оборонця угор. незалежності. Літ.: История Венгрии, т. 1. М., 1971; Коротка історія Угорщини. Ніредьгаза, 1997; Павленко Г.В. Діячі історії, науки і культури Закарпаття: Малий енциклопедичний словник. Ужгород, 1999; Поп И. Энциклопедия Подкарпатской Руси. Ужгород, 2001. С.В. Віднянський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РАКОЦІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
