РАДЗИВІЛЛ (Radziwi»») Богуслав (03.05.1620—31.12.1669) — держ. і військ. діяч Великого князівства Литовського, литов. конюший, ген. губернатор Прусс Князівських, князь. Один із лідерів антикоролів. опозиції в Литві. Брат у перших кн. Януша Радзивілла. Син віленського воєводи кн. Януша Радзивілла та його другої дружини Ельжбети-Софії Гогенцоллерн. Освіту здобував спочатку в Кейданах (нині м. Кедайняй, Литва) і Вільно (нині м. Вільнюс), а з осені 1637 — в ун-тах Голландії, Франції та Англії. Деякий час перебував на службі у франц. короля. Довідавшись про вибух козац. повстання в Україні, у серед. 1648 повернувся на батьківщину. На поч. 1649 отримав від польс. короля Яна II Казимира Ваза уряд генерала королів. гвардії, що дозволяло розпоряджатися всіма рейтарськими формування-
ми як коронної, так і литов., армії. Тим не менше Р. не вислав підпорядкованих йому військ на підмогу польному гетьману литовському кн. Я.Радзивіллу під час битви під Лоєвом 31 липня 1649 (див. Лоєвська битва 1649), уникнув також участі у Зборівський кампанії 18—20 липня 1649 (див. Зборівська битва 1649). У ході Берестецької битви 1651 Р. як генерал королів. гвардії командував усіма іноз. найманими військами, зосередженими на правому крилі польс. армії. За участь у кампанії отримав від короля Яна II Казимира Ваза в грудні 1651 Барське староство на Поділлі. Наступного року наймані війська Р. (за його відсутності) були майже повністю знищені Б.Хмельницьким у ході Батозької битви 1652. Після 1653 Р. перейшов у табір антикоролів. опозиції, активно підтримував плани детронації Яна II Казимира Ваза, брав участь у переговорах литов. опозиціонерів із трансильванським і курляндським князями, електором бранденбурзьким. Після оголошення Швецією війни Польщі Р. виступав за налагодження литовсько-швед. стосунків, підтримав Кейданську угоду 1655 про протекторат швед. короля Карла Х Густава над Литвою та розторгнення останньою унії з Короною Польською. Намагався створити в Новогрудському воєводстві власне князівство із центром у Слуцьку (нині місто Мінської обл., Білорусь). Із серед. 1656 Р. брав активну участь у
шведсько-трансильвансько-укр. переговорах. Сприяв налагодженню через Слуцьк контактів швед. короля Карла Х Густава з гетьманом Б.Хмельницьким. Р. вів також переговори з Б.Хмельницьким щодо взяття ним Слуцька під свою протекцію й оборону. Згідно з постановами Раднотського трактату 6 грудня 1656 про розподіл Речі Посполитої Р. отримав Новогрудське воєводство на правах дідичного князівства. Наполягав також на передачі йому Брестського воєводства та частини Підляшшя. Після укладення польсько-бранденбурзького договору 19 вересня 1657, яким Р. було гарантовано амністію і реституцію майнових прав, він, перепросивши польс. короля Яна II Казимира Ваза, отримав від нього намісництво в Пруссах Князівських і взяв участь у війні зі шведами. Тв.: Autobiografia. Warszawa, 1979. Літ.: Kalicki B. Bogus»aw Radziwi»» koniuszy litewski. Krak\w, 1878; Документи Богдана Хмельницького (1648—1657). К., 1961; Wasilewski T. Zarys dziej\w Bogus»awa Radziwi»»a. В кн.: Radziwi»» B. Autobiografia. Warszawa, 1979; Wasilewski T. Bogus»aw Radziwi»». В кн.: Polski s»ownik biograficzny, t. 30/1, zesz. 124. Wroc»aw— Warszawa—Krak\w—GdaЅsk, 1987; Універсали Богдана Хмельницького (1648—1657). К., 1998. В.М. Горобець.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Радзивілл Богуслав» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
