П’ЯТИДЕСЯТНИЦТВО — протестантська течія євангельської традиції, що виникла наприкінці 19 — на поч. 20 ст. як реакція на формалізацію духовного життя в протестантизмі; назва походить від давньоєврейс. свята П’ятидесятниці (у християнській традиції — Трійця). Генетично пов’язана з «рухом святості» (Ф.Палмер, А.Кларк, Д.Флетчер), ґрунтованим на вченні засновника методизму Дж.Веслі, із реліг. пробудженням (revivalism) 19 ст. у Пн. Америці, із проповідями євангелістів (Ч.Фіннея, Д.Муді, А.Торрея, О.Сміта). Формальний початок веде від бібл. школи методистського пастора Ч.Пархема в м. Топіка (шт. Канзас, США), в якій 1901 на віруючих, на їхню думку, зійшов Святий Дух і вони отримали дар ін. мов, або глосолалії (від грец. гл ууб — мова, говір і лблЭщ — промовляю). 1903 баптистський пастор В.Сеймур заснував першу п’ятидесятницьку громаду в Лос-Анджелесі (шт. Каліфорнія, США), 1909 — першу місію. Зусиллями її проповідників — Е.Робертса, Л.Петруса, Т.Баррата, Д.Джі — в 1920—30-х рр. П. набуло поширення в Європі. Вчення П. ґрунтоване на висхідних принципах протестантизму (спасіння однією вірою, божественність лише Святого Письма, заг. священство віруючих). Догматами і культовою практикою найближче до баптизму. Гол. особливість — догмат про хрещення Святим Духом, узятий із новозавітного сюжету про зішестя Святого Духа на апостолів Ісуса Христа в день П’ятидесятниці. Хрещення Святим Духом відновлює порушений первородним гріхом зв’язок людини із Живим Богом через набуття нею його Духа. Якщо водне хрещення — результат навернення людини через каяття у своїх гріхах і входження в спільноту дітей Божих, то хрещення Святим Духом є істинним духовним відродженням, набуттям особливої святості, коли природна людина стає досконалою у Христі. Хре-
щений Святим Духом особисто пізнає Бога, отримує дари (харизми) і плоди Святого Духа. Серед дарів Святого Духа особливе значення має глосолалія. У П. це не безглуздий набір слів чи вигуків, а слова з рідної чи іноземної мов або незрозумілі присутнім вислови, що є надприродним даром (тому не піддаються раціональному поясненню), даним людині під час хрещення Святим Духом для прославлення Бога чи виголошення пророцтва. Пояснити зміст духовного одкровення можуть особи, що мають від Святого Духа дар тлумачення ін. мов; вони, уникаючи «підміни Божественного людським», повинні у виясненні мов керуватися лише змістом Біблії. Глосолалія прилучає особу до Божественної мудрості, через неї — до розуміння сенсу життя і духовного оновлення. Шанується також дар зцілення силою Святого Духа. Ті, хто володіє ним, здатні оздоровити хворого молитвою і покладанням на нього рук. Необхідною умовою оздоровлення є духовна чистота і глибока віра як того, хто чинить зцілення, так і того, хто його приймає. Церк. структура в П. побудована на принципах демократизму (виборність служителів і общинного активу) і помісності (незалежність громади в її внутр. житті). П’ятидесятники визнають гол. християн. свята і 2 таїнства — Хрещення («по вірі», тобто, зазвичай, після досягнення особою повноліття) і Євхаристії, що розуміються символічно (як безблагодатні). Практикуються покладання рук під час ординації (поставляння на служіння), зцілення, молитви над весільною парою і новонародженими (благословення дітей). Функціонує у вигляді структурованих орг-цій світ. масштабу (найбільші — Церква Асамблей Божих, Церква Божа, Об’єднана церква Божа та ін.), територіальних (нац.) об’єднань, невеликих груп, пов’язаних із тубільними к-рами (переважно у Пд. Америці та Африці). Має чимало відгалужень і течій, відмінних доктринальними і культовими елементами. Напр., п’ятидесятники двох благословень (більшість течій) визнають достатнім хрещення водою і Святим Духом, п’яти-
десятники трьох благословень (перфекціоністи) наполягають ще на освяченні, або народженні «згори» (цілковитому очищенні від усіх гріхів, у т. ч. й первородного). П’ятидесятники-унітарії (раціоналістична традиція) заперечують Святу Трійцю, визнаючи божественність лише Ісуса Христа (євангельські християни в дусі апостолів), п’ятидесятники-суботники сповідують суботній день відпочинку; деякі течії дотримуються обряду омовіння ніг під час Євхаристії. Після Другої світової війни із класичного П. виокремився харизматичний рух, що поєднав догмат про хрещення Святим Духом із проповіддю життєвого успіху і матеріального процвітання. Вийшовши за межі П., догмат про хрещення Святим Духом набув популярності в католицизмі (п’ятидесятники-католики), православ’ї (правосл. харизматія) та ін. протестантських відгалуженнях. На поч. 21 ст. П. — чи не найбільш динамічна протестантська течія. Кількість прихильників класичного П. у світі — 80— 100 млн осіб, неоп’ятидесятників (до яких соціологія зараховує також харизматів) — від 150 до 250 млн осіб. Течія посідає помітні позиції в реліг. житті Пн. і Пд. Америки — США, Канади, Бразилії, Чилі; Європи — Італії, Великої Британії, Румунії, Франції, Норвегії, Німеччини; Африки — Конго, Нігерії, Південноафр. Республіки, Кенії; Азії — Індонезії, Пд. Кореї, Індії, Філіппін. У країнах Співдружності Незалежних Держав (найбільше в Україні і РФ) за кількістю громад і віруючих займає другу (після баптизму) позицію в протестантизмі. Поява П. в Україні на поч. 20 ст. зумовлена діяльністю місіонерів Східноєвроп. місії Асамблеї Божої: в Одесі — І.Воронаєва, зусиллями якого 1925 утворено Всеукр. союз християн євангельської віри, у Західній Україні — Г.Шмідта і А.Бергольця, за ініціативою яких 1927 в с. Стара Човниця (нині в складі с. Човниця Ківерцівського р-ну Волин. обл.) засновано Союз зборів християн віри євангельської. У 1930-х рр. п’ятидесятницькі громади зазнали переслідувань із боку рад. і польс. властей. 1945
75 П’ЯТИДЕСЯТНИЦ
76 П’ЯТНИЦЬКА
частина громад, що увійшла в Союз євангельських християнбаптистів, отримала офіц. реєстрацію; частина громад (очолюваних Незалежним єпископатом християн євангельської віри) діяла нелегально. 1991, вийшовши з Союзу євангельських християнбаптистів і легалізувавши більшість громад, п’ятидесятники створили автономне братство. Нині в Україні П. існує у вигляді різних течій (християни євангельської віри, або воронаєвці, християни віри євангельської, або шмідтівці, перфекціоністи, мурашківці та ін.) і церк. союзів. Найбільший — Всеукр. союз церков християн віри євангельської — п’ятидесятників (на поч. 2010 налічував 1472 зареєстровані громади), що є частиною Міжнар. Асамблеї християн віри євангельської (об’єднує більшість п’ятидесятників країн СНД), через неї — Всесвітнього союзу Асамблей Божих. В Україні діють також Союз вільних церков християн євангельської віри (111 громад), Союз Церкви Божої України (77), Божа Церква християн віри євангельської в пророцтвах (76), Місіонерська церква України (53), Укр. центр Об’єднаної церкви християн віри євангельської (28), Церква євангельських християн у дусі апостолів (20) і незалежні громади (436). П’ятидесятники в Україні мають 29 навч. закладів (бібл. інти, коледжі, семінарії), видають 49 періодичних видань, через місії і братства здійснюють євангелізаційну, філантропічну, культурно-просвітницьку діяльність; присутні у Всеукр. раді церков і реліг. орг-цій, що діє при Президентові України, Нараді представників християн. церков України, входять до Укр. бібл. т-ва, Укр. відділення Міжнар. асоціації реліг. свободи, Асоціації християн-підприємців, Об’єднання військовослужбовців-християн України та ін. громад. орг-цій.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «П’ЯТИДЕСЯТНИЦТВО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
