ПРОТОВЧАНСЬКА ПАЛАНКА — адм.-тер. одиниця Вольностей Війська Запорозького низового. Розташов. на Лівобережжі між річками Оріль і Протовча (обидві прит. Дніпра; у межах сучасного Новомоск. р-ну Дніпроп. обл.). Утворена в серед. 1760-х рр. (виділена з території Самарської паланки). Центром паланки було с. Личкове (Личків; нині село Магдалинівського р-ну Дніпроп. обл.). Займала невелику, але добре освоєну територію (понад 20 великих поселень та більш ніж 1 тис. зимівників). Як і сусідня Орільська паланка, П.п. мала землеробську спеціалізацію, її найзаможніше з-поміж усіх областей Запорожжя населення підтримувало місц. і транзитну торгівлю (одна із зон розвитку чумацтва). У відносинах з адміністрацією сусідньої Новоросійської губернії існувало постійне напруження, зумовлене як зазіханнями імперських чиновників на добро запорожців, так і проявами соціального розбійництва-гайдамацтва. Підігрівався конфлікт і постійними втечами укр. населення на запороз. територію. На теренах П.п. знаходили підтримку й антиурядові виступи пікінерів 1769 і наступних років. Літ.: Слабченко М.Є. Паланкова організація запорозьких Вольностів. В кн.: Праці для виучування західноруського та українського права, вип. 6. К., 1929; Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків, т. 1. Львів, 1990; Скальковський А.О. Історія Нової Січі, або останнього Коша Запорізького. Дніпропетровськ, 1994; Мільчев В.І. Конфігурація та устрій Вольностей Війська Запорозького Низового за часів Нової Січі. В кн.: Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету, вип. 20. Запоріжжя, 2006. Д.С. Вирський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПРОТОВЧАНСЬКА ПАЛАНКА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
