ПРОТЕСТАЦІЯ — у литовськорус. праві скарга чи заява, з якою скривджена сторона зверталася до суду. П. вносилися як на правопорушення, що вже сталися, так і на дії, які несли потенційну загрозу гідності чи майновим правам особи. Протестації вписувалися в актові книги (див. Акти гродські і земські) центральних чи місцевих судів і могли використовуватися в подальшому як один із доказів у справі. Подання П. зазвичай передувало правовій дії позивання — виклику до суд.
44 ПРОТИГЕТЬМАН
установи. Обвинувачений мав право спростувати П. або звернутися із власною заявою, ініціювати зустрічний позов. У випадку, коли учасники конфлікту укладали мирну угоду, позивач відкликав П. відповідним листом. Дж.: Статут Вялікага княства Літоўскага 1588: Тэксты. Даведнік. Каментарыі. Мінск, 1989; Статути Великого князівства Литовського, т. 2: Статут Великого князівства Литовського 1566 року. Одеса, 2003. Літ.: Ковальский Н.П. Источниковедение истории Украины XVI — первой половины XVII вв., ч. 1. Днепропетровск, 1977. О.В. Крупка.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПРОТЕСТАЦІЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
