ПРОПІНАЦІЯ (від лат. рropinare — пити за чиєсь здоров’я, пригощати), пропінаційне право — на укр. землях, що входили до Королівства Польського, Великого князівства Литовського і Речі Посполитої, дозвіл вищої влади на монопольне вир-во та продаж міцних напоїв якійсь певній особі (або групі осіб) — пропінатору, що передбачав великі прибутки, переважно грошима. Уперше згадується в літовських і польських актових матеріалах 15 ст. Відрізнялася в силу закону від персонального дозволу землевласників і сільс. громад на торгівлю спиртним у межах їхніх володінь. В окремих випадках заборонялася оптова реалізація міцних напоїв. Попервах П. стосувалася гол. чин. пива, пізніше — горілки та вина, а також похідної від них продукції — різних видів «медовухи», лікерів тощо. Пропінаційне право магнати та шляхтичі (див. Шляхта) нерідко передавали в оренду корчмарям (особливо до серед. 17 ст.), а самі, у свою чергу, отримували від князів і королів «за особливі послуги». Фактично, але не юридично, П. була скасована у Козацькій Україні в період Хмельниччини.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПРОПІНАЦІЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
