ПРОКОПОВИЧ В’ячеслав Костянтинович (псевд. — С.Волох; 10.04.1881—07.06.1942) — громад., політ. і держ. діяч, історик, публіцист. Н. в м. Київ у сім’ї священика. Походив зі старовинного козац. роду з Чигиринського пов. на Київщині. Закінчив історико-філол. ф-т Київ. ун-ту. Викладав історію в г-зіях Києва, але за «українофільські» погляди та участь 1913 в роботі Всерос. пед. з’їзду був звільнений із забороною викладати в держ. навч. закладах. Працював ученим бібліотекарем Київ. міськ. музею, викладав у приватних г-зіях. З 1905 належав до Української ради-
кально-демократичної партії, із 1907 — до Товариства українських поступовців. 1911—14 редагував пед. час. «Світло», співробітничав з газетами «Рада» і «Боротьба». Один із засновників Української Центральної Ради, член Комітету Української Центральної Ради. Представник укр. громад. орг-цій в Київ. земській управі, де очолював відділ нар. освіти. Входив до складу комісії зі скликання З’їзду народів Росії в Києві (див. З’їзд поневолених народів 1917). Один із засновників Української партії соціалістівфедералістів, член її ЦК. У січні —квітні 1918 — міністр нар. освіти в уряді В.Голубовича. 27 квітня 1918 разом з ін. міністрамиесефами вийшов з уряду через незгоду з діями лівої більшості Ради народних міністрів Української Народної Республіки. За часів Української Держави входив до складу політ. комісії укр. делегації на мирних переговорах між Українською Державою та РСФРР 1918, президії Всеукр. земського союзу, займався викладацькою працею. За Директорії Української Народної Республіки був послом у Польщі, Королівстві сербів, хорватів і словенців (див. Югославія). Прем’єр-міністр УНР (26 травня — 14 вересня 1920). До 1924 перебував у таборах для інтернованих формувань Армії Української Народної Республіки в Польщі. В еміграції був одним із найближчих соратників С.Петлюри, разом із ним 1924 переїхав до Парижа (Франція). 1925 був одним з організаторів Українського академічного комітету в Празі (Чехословаччина). Займав ключові посади в уряді Державного центру УНР на еміграції — голови Ради нар. міністрів УНР (1924—39), заст. голови Директорії УНР і Гол. отамана Армії УНР (вересень 1939 — травень 1940). Редагував час. «Тризуб» (1925—40). Автор наук. досліджень з історії Києва і сфрагістики. П. у м. Бесанкур поблизу Парижа. Праці і тв.: Сфрагістичні анекдоти. Прага, 1938; Заповіт Орлика. «Тризуб» (Париж), 1939, вересень; Під золотою хорогвою. Париж, 1943; «Печать малороссийская»: Сфрагістичні етюди. «ЗНТШ» (Париж— Нью-Йорк), 1954, т. 163.
Літ.: Українська Центральна Рада: Документи і матеріали, т. 1—2. К., 1997; Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник. К., 1998; Дорошенко Д. Історія України 1917— 1923 рр., т. 1—2. К., 2002; Чикаленко Є. Щоденник, т. 1—2. К., 2004; Його ж. Щоденник 1919—1920. К., 2005; Директорія, Рада народних міністрів Української Народної Республіки: 1918—1920: Документи і матеріали, т. 1—2. К., 2006. Т.С. Осташко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Прокопович В’ячеслав Костянтинович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
