ПРОКОПІЙ КЕСАРІЙСЬКИЙ (між 490 та 507 — не раніше кінця 550-х рр.) — грекомовний
26 ПРОКОПОВИЧ
В.К. Прокопович.
ранньовізант. письменник, походив із м. Кесарія (стародавнє місто, нині нац. парк-заповідник в Ізраїлі). Відомості про ранні роки життя та освіту П.К. відсутні; припускають, що він вивчав риторику, а також, можливо, право. Із поч. 527 П.К. був радником Велізарія, найвидатнішого полководця часів правління візант. імп. Юстиніана I, особисто брав участь у всіх осн. військ. кампаніях на Бл. Сході, у Пн. Африці та Італії упродовж 530—40-х рр. Про останні роки життя П.К., на які припала його літ. творчість, також немає достеменних відомостей; найпевніше, що в цей час він мешкав у Константинополі й обіймав доволі високі посади при дворі. Творчий спадок П.К. складається з «Історії війн» (кн. 1—2: «Війна з персами», кн. 3—4: «Війна з вандалами», кн. 5—7: «Війна з готами» та написана пізніше кн. 8: «Строката історія», що досить умовно приєднується до «Війни з готами»), «Таємної історії» та «Про будівлі». «Історія війн» містить найдокладнішу інформацію про перебіг гол. зовнішньо- та внутрішньополіт. подій у Візантії протягом осн. періоду царювання Юстиніана I. Трактат «Про будівлі» — панегіричний звіт про масштабне громад., храмове та фортифікаційне буд-во, здійснене за ініціативою імператора. Натомість «Таємна історія» — доволі в’їдливий памфлет, що викриває негативні сторони цього царювання. У вітчизн. історіографії найбільша увага приділяється «Війні з готами», адже саме там містяться перші відносно точно датовані згадки про напади склавинів та антів на балканські провінції Візантії, а також подана досить докладна характеристика соціально-екон. ладу, побуту та вірувань слов’ян (давніх) 1-ї пол. — серед. 6 ст. Надзвичайну вагу має згадка П.К. про антів, які мешкали на пн. від утигурів, котрі заселяли степи над Меотидою (Азовським морем), — це перші достеменні відомості про слов’ян Лівобережжя. Праці П.К. містять найбільш докладні відомості про кочові племена Пн. Причорномор’я, що панували в регіоні після розпаду гунського союзу (див. Гуни), — утигурів, кутигурів, оногурів. Цікавими в контек-
сті вітчизн. історії є повідомлення П.К. про зусилля Юстиніана I щодо створення зони імперського контролю на крим. узбережжі від Херсона (див. Херсонес Таврійський) до Боспора (нині м. Керч). Зокрема, у трактаті «Про будівлі» йдеться про спорудження укріплених пунктів Алустон (Алушта) та Горзубіти (Гурзуф). У цьому ж контексті міститься єдина згадка про тогочасну д-ву крим. готів — «країну Дорі». Для захисту союзних візантійцям готів Юстиніан I ініціював буд-во «довгих стін» (їхня локалізація дискусійна), що мали б захищати володіння федератів імперії в гірському Криму від нападів із півночі; відомості про це трапляються також лише у Прокопія Кесарійського. Праці: Procopii Caesariensis Opera omnia, vol. 1—4. Lipsiae, 1962—64; Война с персами. Война с вандалами. Тайная история. М., 1993; Война с готами. О постройках, т. 1—2. М., 1996. Літ.: Rubin B. Prokopios von Kaisareia. Stuttgart, 1954; Moravcsik G. Byzantionoturcica, bd 1—2. Berlin, 1958; Иванов С.А. Оборона Византии и география «варварских» вторжений через Дунай в первой половине VI в. В кн.: Византийский временник, т. 44. М., 1983; Його ж. Оборона балканских провинций Византии и проникновение «варваров» на Балканы в первой половине VI в. Там само, т. 45. М., 1984; Сameron A. Procopius and the Sixth Centuri. Berkley, 1985; Пиоро И.С. Крымская Готия (очерки этнической истории населения Крыма в позднеримский период и раннее средневековье). К., 1990; Курбатов Г.Л. Ранневизантийские портреты: К истории общественно-политической мысли. Л., 1991; Буданова В.П. Варварский мир эпохи великого переселения народов. М., 2000. Є.В. Синиця.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПРОКОПІЙ КЕСАРІЙСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
