ПРИXОТЬКО Антонiна Федорiвна (26.04.1906—29.09.1995) — фiзик. Дійсний член АН УРСР (1964; від 1991 — АН України, із 1994 — НАН України). Герой Соц. Працi (1976). Засл. дiяч н. УРСР (1966). Н. в м. П’ятигорськ (нині місто Ставропольського краю, РФ). Закiнчила Ленiнгр. полiтех. iн-т (1930). 1930—41 працювала у Xаркiв. фiзико-тех. iн-тi, 1941—44 — в Iн-тi фiзичної хiмiї АН УРСР, 1944—88 — зав. вiддiлу, 1966—70 — директор Iн-ту фiзики АН УРСР, із 1988 — радник при дирекцiї Ін-ту фізики АН УРСР/України. Наук. дослiдження в галузi низькотемпературної спектроскопiї твердого тiла й оптики молекулярних кристалiв. Спільно з І.Обреїмовим започаткувала низькотемпературну спектроскопію молекулярних кристалів та дослідження кріокристалів. Експериментально виявила (1946—48) колективнi стани збудження кристалiв (молекулярнi екситони) i заклала основи фiзики екситонних станiв. Відкрила біо- та поліекситони. Створила наукову школу. Лауреат Ленiнської премії (1966), Держ. премії УРСР в галузі науки і техніки (1977). 1997 Президія НАН України створила премію ім. А.Ф. Прихотько. Праці: Спектры поглощения молекулярных кристаллов. 1965, 1972 (у співавт.); Криокристаллы. 1983 (у співавт.). Літ.: Антонина Федоровна Прихотько. К., 1996; Спогади про Антоніну Федорівну Прихотько (до 100-річчя від дня народження). К., 2006. Ю.О. Храмов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПРИXОТЬКО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
