ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені Василя Стефаника — ун-т класичного зразка, відкритий 26 серпня 1992. Історія П.н.у. починається восени 1939, коли після входження Галичини до складу УРСР прикарпатський регіон зіткнувся з гострою нестачею вчительських кадрів. У жовтні 1939 почали працювати семінари вчителів, однак ні вони, ні залучення пе-
502 ПРИКАРПАТСЬКИ
Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника.
дагогів зі сходу України не могли розв’язати проблеми. Органи місц. влади порушили перед урядом УРСР питання про створення в обласному центрі — м. Станіслав (із 1962 — Івано-Франківськ) учительського ін-ту, і вже в січні 1940 розпочалася підготовка, а від 1 березня 1940 — навчання в новоствореному закладі у складі 3-х ф-тів: історичного, фізико-математичного та філологічного з двома відділеннями — укр. мови і літератури та рос. мови і літератури. У довоєнний період у вищому навч. закладі на стаціонарному, вечірньому та заочному відділеннях навч. 900 майбутніх педагогів. Однак менше ніж за півроку після відкриття закладу праця колективу була перервана німецько-рад. війною 1941—45. Сотні студентів і викладачів пішли на фронт, частина з них були евакуйовані. Перший декан філол. ф-ту Шмулензон, викладачі Чорний, Березін, Поповський, Насанов загинули в боях між Житомиром та Бердичевом. Перший декан істор. ф-ту Т.Великий загинув під Сталінградом (нині м. Волгоград, РФ). Деякі з тих, що залишилися живими, після війни продовжили роботу в ін. закладах і установах. У роки гітлерівської окупації вчительський ін-т був закритий, його майно повністю пограбоване, а навч. корпус спалений. Сума заподіяних збитків сягала 3 млн карбованців. Перший післявоєнний навч. рік розпочався 1 листопада 1944, у липні 1945 дипломи вчителів одержали перші 13 випускників стаціонару. 1948/49 навч. р. ін-т розпочав у майже відремонтованому приміщенні свого корпусу, а завершилися відновлювальні
роботи 1950. Директором навч. закладу 1946—49 був Т.Божко. Загалом за роки існування Станіславського вчительського ін-ту ним було підготовлено для шкіл регіону 1457 учителів. Наступною віхою в роботі навч. закладу стала реорганізація його в серпні 1950 у Станіславський пед. ін-т. Однією з найважливіших проблем, над якою працював колектив навч. закладу, було підвищення якості професорсько-викладацького складу. В результаті, якщо 1952/53 навч. р. працювали 58 викладачів, із них — 10 канд. наук, доцентів, то 1955/56 навч. р. їх налічувалося вже 79, у т. ч. 21 канд. наук, доцент. Водночас зміцнювалася навч. база, відкривалися нові кафедри, кабінети і лабораторії. Фонд б-ки збільшився вчетверо — з 38 тис. книг у 1951 до 167 тис. у 1958. Директорами інту в цей період були К.Швецов (1950—53), Г.Грехуч (1953—56), І.Шевченко (1956—57), заст. з навчально-наук. роботи впродовж зазначеного часу був С.Гуцало. Потреба комплектування вчителями сільс. неповних і середніх шкіл Прикарпаття та ін. областей України, що залишалася актуальною, зумовила перехід ін-ту 1956 до підготовки, а з 1958 — до випуску вчителів широкого профілю, які б могли викладати не один, а кілька предметів. Вони готувалися з таких спеціальностей, як «українська філологія та історія», «російська філологія та історія», «фізика, математика і креслення», «українська філологія, музика і співи». Термін навчання було збільшено до 5 років. 1959 відкрито новий ф-т — підготовки вчителів початкових класів і здійснено перший набір (50
осіб) на спеціальність «методика і педагогіка початкової освіти». 1962 ін-т повернувся до прийому студентів на одну спеціальність (за винятком спеціальності «українська філологія, музика і співи»). Наступного 1963 до ін-ту було приєднано загальнонаук. ф-т. Він став четвертим, поряд з історико-філологічним, фізикоматематичним та ф-том методики і педагогіки початкової освіти. Загальнонаук. ф-т мав на меті забезпечити отримання вищої освіти за місцем проживання студентів-заочників без відриву від вирва. До числа його студентів було переведено сотні тих, які навчалися у вищих навч. закладах Києва, Харкова, Львова, Донецька, Чернівців, але мешкали і працювали в межах Івано-Франківської області. Із 1956 почали виходити «Наукові записки» ін-ту. Із часу створення навч. закладу і до 1965 канд. дис. захистили 23 викладачі, що на той час мало неабияке значення для становлення навч. закладу. Завершення «хрущовської відлиги» позначилося хвилею арештів у серпні—вересні 1965 укр. дисидентів-шістдесятників, які виступали проти русифікації, політ. безправ’я, за держ. суверенітет України. Не оминули вони й Івано-Франк. пед. ін-ту. Викладач новітньої історії В.Мороз, який працював в ін-ті лише один навч. рік, 31 серпня 1965 не вийшов на роботу через затримання слідчими органами. Суд, організований у Луцьку, виніс вирок: 4 роки таборів суворого режиму за «антирадянську агітацію і пропаганду». Час 2-ї пол. 1960-х — 1-ї пол. 1980-х рр. у житті пед. ін-ту не можна назвати періодом суцільного «застою», якоїсь цілковитої стагнації або зупинки в розвиткові. Адже невпинним залишався процес виховання нових поколінь і відповідно становлення нових генерацій майбутніх педагогів. У цей період ін-том керували канд. філос. н., доцент В.Кравець (1957—67), канд. екон. н., проф. О.Устенко (1967—80), д-р істор. н., проф. І.Васюта (1980—82), канд. фізико-мат. н., доцент І.Кучерук (1982—86). Пам’ятною датою в історії Івано-Франк.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
