ПРАВОСЛАВ’Я — один із 3-х основних, поряд із католицизмом і протестантизмом, напрямів християнства, який остаточно виокремився й організаційно оформився в 11 ст. Після поділу церков назва «католицька» (в латинізованій формі) залишалася за зх. (рим.) церквою, «православна» — за східною. Формально датою поділу церков вважається 1054, проте цей процес почався значно раніше: відмінність між зх. і сх. християнством була помітною вже в 3—5 ст. П. як церк. напрям склалося на території Візант. імперії і слугувало ідеологічною опорою імперської влади за принципом цезаропапізму (пріоритету світської влади над Церквою). П. не мало єдиного церк. центру, оскільки від початку свого формування церк. влада у Візантії зосереджувалася в руках 4-х патріархів: константиноп., александрійського, антіохійського та єрусалимського. При цьому константиноп. патріарх, хоча й іменувався вселенським, був лише першим серед рівних. Ця традиція вселенського правосл. патріарха збереглася за ним дотепер. Із розпадом Візант. імперії кожний із названих патріархів став очолювати самостійну (автокефальну) помісну правосл. церкву. Згодом автокефальні та автономні церкви виникли і в ін. країнах, гол. чин. на Бл. Сході, Балканах та в Сх. Європі. Віросповідну основу П. становлять Святе Письмо (Біблія) і Священний Переказ (постанови Соборів Вселенських та помісних соборів 4—8 ст., праці отців Церкви; див. Патристика). Догматику П. викладено в Нікео-Константиноп. «Символі віри» (4 ст.), у 12-ти «чинах» (пунктах) якого визнаються триєдність Бога, боговтілення, спокутна жер-
тва, воскресіння і вознесіння Ісуса Христа, віра в одне хрещення, майбутнє воскресіння мертвих і потойбічну винагороду, а також в єдину апостольську церкву. Формально вважається, що ці догмати не підлягають будьяким змінам і уточненням ані за змістом, ані за формою. Великого значення в П. надається обрядовості, центр. елементом якої є 7 таїнств (хрещення, миропомазання, сповідь, причастя, шлюб, священство, єлеосвячення). Важлива роль відводиться культові святих, шануванню ікон, церк. святам, постам. П. заперечує низку катол. догматів про: «filioque» (походження Святого Духа «і від Сина»), чистилище, непорочне зачаття й тілесне вознесіння на небо Діви Марії, про непогрішність і непомильність Папи Римського у справах віри й моралі та ін. Духовенство в П. поділяється на біле (одружені парафіяльні священики) і чорне (ченці, які дають обітницю безшлюбності). Єпископом може стати тільки чернець. Найвищим єпископським саном є патріарх. Існують чол. й жін. монастирі. Більшість правосл. церков у богослужбовій практиці користується новим стилем, але дату Пасхи всі визначають за старим, юліанським, календарем. На відміну від католицизму П. не має єдиного світ. центру. Нині воно представлене 15-ма визнаними (канонічними) і кількома невизнаними автокефальними та 5-ма автономними церквами. Як держ. релігія П. поширилося в Київській Русі наприкінці 10 ст. У сучасній Україні П. представлено 3-ма церквами: Українською православною церквою Київського патріархату, Укр. правосл. церквою, яка перебуває в «канонічному і молитовному єднанні», а фактично — в юрисдикції Московського патріархату, Українською автокефальною православною церквою. Богослужіння в правосл. церквах здебільшого відправляється нац. мовами; використовуються й мертві мови (церковнослов’янська — у Старообрядницькій правосл. церкві та Укр. правосл. церкві в юрисдикції Моск. патріархату). Протягом тривалого часу ведеться підготовка до Вселенського пра-
st hi
or
o y.
rg a .u
/
tp ht :// 1963, решта (крім Г.Ягоди) — 1988. Літ.: Коэн С. Бухарин: Политическая биография: 1888—1938. М., 1988; Возвращенные имена: Сборник публицистических статей, кн. 1—2. М., 1989; О так называемом «Антисоветском правотроцкистском блоке». «Известия ЦК КПСС», 1989, № 1; Шелестов Д. Время Алексея Рыкова. М., 1990; Реабилитация: Политические процессы 30—50-х годов. М., 1991; Шаповал Ю.І. Україна 20—50-х років: Сторінки ненаписаної історії. К., 1993; Політичний терор і тероризм в Україні: ХIХ—ХХ ст.: Історичні нариси. К., 2002; Яковлев А. Сумерки. М., 2003. Ю.І. Шаповал.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПРАВОСЛАВ’Я» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
