ПОСЕСІЙНІ СЕЛЯНИ — категорія феодально-залежних селян у Російській імперії 18 — 1-й пол. 19 ст., куплених підприємцем і приписаних царським урядом до пром. закладів, і володіли ними на праві посесії. П.с. виникли при рос. цареві Петрі I. За його указом від 29 (18) січня 1721 підприємцям із дворян та купців дозволялося купувати селян для роботи на пром. підпр-вах. Виникнення П.с. пов’язане із проблемою забезпечення мануфактурного вир-ва робочими руками. В Україні праця П.с. частково використовувалася на селітряних і суконних підпр-вах, які засновувалися казною (приписування до підпр-в селян, субсидування коштами, виділення землі) і передавалися в приватні руки здебільшого купцям на певних умовах. Кількість П.с. в Україні, на відміну від Росії, була незначною. У Росії частка П.с. (разом із вотчинними) наприкінці 18 ст. становила майже 59 %. 1816 було заборонено купувати селян для роботи на пром. підпр-вах, а з 1840 почалася ліквідація посесійних відносин. Остаточно інститут П.с. було знищено під час селянської реформи 1861.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОСЕСІЙНІ СЕЛЯНИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
