ПОСАДНИК — 1) У Київській Русі — намісник князя в землях, що її складали. Уперше термін «посадник» виступає в «Повісті временних літ» під 977, коли у боротьбі за владу з братом Володимиром Святославичем київ. кн. Ярополк Святославич «посадив посадників своїх у Новгороді». Володимир Святославич, князюючи в Києві, посадив своїх синів (які виконували функції П.) у містах по всій підвладній йому території, при цьому округи навколо нових адміністративних центрів не збігалися з теренами племен літописних. А князі останніх втратили владу. Посадниками бували не лише родичі князів, а й до них бояри; 2) вища посадова особа в Новгороді Великому та Пскові (нині місто в РФ), яка обиралася міським вічем. Перші звістки про посадників у Новгороді починаються з легендарного Гостомисла, котрий начебто був П. у 9 ст. Наступним у вміщених у Новгород. літописах списках П. був Коснятин Добринич
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОСАДНИК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
