ПОПЛЕЧНИКИ — верства збіднілих селян на укр. землях у складі Великого князівства Литовського та Королівства Польського, які, не маючи змоги вести своє власне госп-во, ставали неповноправними членами дворищ чи ін. великих госп-в. Господар дворища, який приймав поплечника «на свои роли и на свои плечи», поповнював тим самим своє госп-во додатковою робочою силою, а поплечник міг розраховувати на житло, харчі та визначену частку із прибутків такого госп-ва. У певних випадках після довготривалої служби П. могли ставати повноправними членами дворищ, а при розпаді госп-в, отримавши свій наділ за жеребкуванням, — засновувати окреме власне господарство. Літ.: Похилевич Д.Л. Крестьяне Белоруссии и Литвы в XVI—XVIII вв. Львов, 1957; Бойко І.Д. Селянство України в другій половині XVI — першій половині XVII ст. К., 1963; Маркина В.А. Крестьяне Правобережной Украины: Конец XVII — 60-е годы XVIII ст. К., 1971; Гурбик А. Аграрна реформа в Україні XVI ст. К., 1997; Його ж. Еволюція соціально-територіальних спільнот в середньовічній Україні (волость, дворище, село, сябринна спілка). К., 1998. А.О. Гурбик.
соціально-територіальних спільнот в середньовічній Україні (волость, дворище, село, сябринна спілка). К., 1998. А.О. Гурбик.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОПЛЕЧНИКИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
