ПОПЛАВКО Віктор Родіонович (24.01.1881—20.01.1938) — військ. і громад. діяч, дипломат. 1902 закінчив Чугуївське юнкерське учще. Служив офіцером в 11-му гренадерському Фанагорійському полку (Москва), у складі якого брав участь у Першій світовій війні. Закінчив Офіцерську автомобільну школу, 1914—15 — офіцер 6-го авіац. парку, командир 26-го кулеметно-автомобільного взводу. Створив оригінальний бронеавтомобіль «Чародей». Із 20 грудня 1916 — командир Окремого панцерного автомобільного дивізіону особливого призначення, підполковник. Нагороджений орденом св. Георгія. 1917 — активний учасник українізації військ. частин. На Першому Українському військовому з’їзді 1917 обраний до Укр. ген. військ. к-ту (УГВК; див. Генеральний військовий комітет) та кооптований до Української Центральної Ради. В УГВК очолював мобілізаційний к-т, керував організацією укр. військ. шкіл. Із грудня 1917 — комісар Одеського військового округу. Військ. консультант укр. армії на мирних переговорах у Брест-Литовську (нині м. Брест, Білорусь), полковник Армії УНР. 1918 — уповноважений Зх. району нар. мінва продовольчих справ УНР, після гетьманського перевороту 1918 відмовився від посади. Із серпня 1918 — гол. інспектор Держ. хлібного бюро. Із грудня 1918 працював у нар. мін-ві продовольчих справ УНР. 1919 — представник Директорії Української Народної Республіки на переговорах з Антантою. Інтернований разом з Армією Української Народної Республіки до польс. таборів. 1921 переїхав до УСРР, згодом жив у Москві, працював зав. управи моск. контори «Союзпостачлегпрому». Репресований. Похований у Москві. Літ.: Українська Центральна Рада: Документи і матеріали, т. 1—2. К., 1996—97; Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник. К., 1998; Кедровський В. В боротьбі за Державність. В кн.: За Державність, ч. 10. Торонто, 1964; Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921), т. 1. К., 2007. Т.С. Осташко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОПЛАВКО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
