ПОНТІЙСЬКЕ ЦАРСТВО, Понт — елліністична д-ва на пн. сході Малої Азії. Утворена на поч. 3 ст. до н. е. династом (дрібним спадковим правителем) Мітрідатом,
st hi
or
o y.
rg a .u
/
tp ht ://
який проголосив себе царем. Столицею спочатку була Амасія (нині м. Амасья, Туреччина), із серед. 2 ст. до н. е. — Синоп (нині місто в Туреччині). Найвищої могутності П.ц. досягло за часів правління Мітрідата VI Євпатора (132—63 до н. е.). До його володінь, зокрема, увійшло Боспорське царство, а грецькі міста-держави Пн. Причорномор’я (Херсонес Таврійський, Ольвія, Тіра) стали залежними від П.ц. Після поразки понтійського царя Мітрідата VI Євпатора у війні з римлянами та його смерті д-ва припинила існування. Частина її території увійшла до володінь Рим. республіки (див. Рим Стародавній).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОНТІЙСЬКЕ ЦАРСТВО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
