ПОНОМАРЬОВ Степан Іванович (15(03).08.1828—13.11(31.10). 1913) — філолог, бібліограф. Чл.кор. Петерб. АН, почесний член Імператорського правосл. палестинського т-ва. Н. в м. Конотоп. 1852 закінчив історико-філол. ф-т Київ. ун-ту. Викладав рос. мову, історію і географію в середніх навч. закладах Полтави. Із 1872 жив у Конотопі, займався виключно наук. дослідженнями. 1873—74 провів на Афоні та в Єрусалимі, де склав каталоги низки б-к. Був редактором першого повного зібрання творів М.Некрасова (1879). 1880—81 брав участь у складанні каталогу Київ. публічної б-ки. Співробітничав із 47-ми виданнями, до яких писав під 35-ма псевдонімами. Постійно співробітничав із такими журналами, як «Отечественные записки», «Киевская старина». П. належать праці про укр. письменників і вчених: М.Максимовича, Т.Шевченка, Л.Боровиковського, М.Гоголя, літ. календарі. Автор низки бібліографічних покажчиків праць рос. і укр. учених й письменників: М.Ломоносова, О.Грибоєдова, М.Гоголя та ін., творів про Палестину і Єрусалим. Уклав краєзнавчі покажчики про Київ, Дніпро, Москву. Склав словники видатних людей — уродженців Київської губернії, Полтавської губернії, Чернігівської губернії, Подільської губернії та Волинської губернії. Автор віршів реліг. змісту. П. у м. Конотоп. Літ.: Литературное пятидесятилетие. «Прибавление к Черниговским епархиальным известиям: Часть неофициальная», 1902, № 21. Л.О. Гаврилюк.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОНОМАРЬОВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
