ПОМІЩИКИ — землевласники, які склали панівну сусп. верству в 15 — на поч. 20 ст. в Рос. д-ві, у т. ч. і в Україні. Назва «поміщик» походить від найменування феод. землеволодіння в Росії кінця 15 — поч. 18 ст. — «помістя», яке надавалось верховною владою за службу. На поч. 18 ст. при рос. цареві Петрі I (1714) завершилося злиття помісного і вотчинного (див. Вотчина) землеволодіння в єдиний вид власності дворянства (маєток). Усіх феод. землевласників почали називати «поміщиками», що було рівнозначно поняттю «дворяни». Під час ліквідації Гетьманщини та поділів Речі Посполитої назва «поміщики» поширилась і на укр. феодалів — козацьку старшину, заможних козаків, польс. та укр. шляхту, права яких на землю підтверджувалися гетьман. чи королів. універсалами, царськими указами. Отримавши права дворянства, вони поповнили собою клас рос. П. Їх екон. могутність становила монопольна власність на землю і кріпаків, закріплена маніфестом про вольності дворянства (1762). Проте осн. показником заможності П. у Рос. імперії до селянської реформи 1861 було число кріпаків, а після реформи — кількість землі. В Україні П. називалися ще дідичами. Географічно великі П. польс. походження переважали в Правобережній Україні. Численною групою заможних П.-росіян відзначалися Лівобережна Україна і Пд. України. Разом з тим на Пд. України поряд із П., які були винятково дворянами-кріпосниками, великі землеволодіння відво-
дилися людям «різного звання» за умови їх заселення й використання під всілякого роду с.-г. підпр-ва. Заможні купці, міщани, ін. категорії, що не мали дворянського звання, заселяли свої землі не кріпосними, а вільними людьми. П. були опорою самодержавства, і влада повністю відстоювала їхні інтереси. Становище змінилося частково під час проведення реформ 1860—70-х рр. та під час революції 1905— 1907, що принесла деякі демократ. свободи. На поч. 20 ст., налякавшись розмаху страйкового руху, П. ще більше згуртувалися організаційно, створивши всерос. політ. партії («Союз русского народа», «Союз 17 октября» (див. Октябристи) тощо). Сел. реформа 1861 зберегла велике поміщицьке землеволодіння та станові привілеї П., але позбавила їх права володіння кріпаками. В умовах розвитку капіталіст. відносин П. в екон. сенсі зазнали рішучих змін. Частина з них переходила до капіталіст. господарювання, інша — обезземелювалася. Протягом 1877—1905 поміщицьке землеволодіння в Україні скоротилося з 15 738 тис. десятин до 10 355 тис. десятин, а в Європ. Росії — із 73,1 млн десятин до 53 млн десятин. Найбільших втрат зазнали П. Півдня України (більше 2/3 землі) та Лівобережжя (2/5 землі). Кількість П.-землевласників за той час зменшилася з 31 925 до 31 165 осіб. Деяке збільшення їхньої чисельності спостерігалося в Київській губернії, Подільській губернії та материковій частині Таврійської губернії, де від окремих латифундій відділялися купецькі, сел. та міщанські економії. Одночасно земля концентрувалася дедалі більше в руках великих П. На 1905 р. 2355 П.-латифундистів зосередили у своїх руках 65 % (6734 тис. десятин землі) поміщицького землеволодіння України. За даними на 1905, вартість земель, які перебували в руках П. 50-ти губерній Європ. Росії, становила 4040 млн рублів, що на 60 % перевищувало заг. масу акціонерних капіталів у Рос. імперії. Великими П. в Україні були Безбородьки, Ґалаґани, Кочубеї, Лизогуби, Скоропадські, які походили зі старих козац. родів, Браницькі, Потоцькі — колишні
415
ПОМІЩИКИ
st hi
or o y. rg a .u
/
tp ht ://
416 ПОМОРСЬКА
польс. магнати, Терещенки, Харитоненки, котрі уособлювали нове покоління П., породжених великими реформами. Значну групу П. в Україні становили рос. дворяни та іноземці, які прибували сюди протягом 18—19 ст. У західноукр. землях, що входили до Австро-Угор. монархії, сел. реформа 1848 не змогла ліквідувати основу екон. та політ. влади П. — поміщицьке землеволодіння. Спробу покінчити з існуванням П. було зроблено першим урядом Української Народної Республіки. III Універсалом Українська Центральна Рада проголосила скасування приватної власності на землю та обмежила землеволодіння П. Із приходом до влади гетьмана П.Скоропадського було поновлено приватну власність, а всім П. повернуто їхні маєтки. Після падіння Української Держави Директорія УНР відновила дію Універсалу УЦР. Землі П. підлягали передачі в загальнонар. власність. На зайнятих Збройними силами Півдня Росії А.Денікіна укр. територіях відновлено поміщицьке землеволодіння. Остаточно екон. основу для існування П. у Наддніпрянській Україні ліквідовано при рад. владі, а на західноукр. землях — наприкінці 1939 унаслідок приєднання до УРСР.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОМІЩИКИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
