«ПОМАРАНЧЕВА РЕВОЛЮЦІЯ» 2004 — словосполучення, яким означають рух громад. непокори, організований прихильниками кандидата від опозиції після 2-го туру президентських виборів 2004 в Україні. Здійснювався у вигляді публічних протестів проти фальсифікації нар. волевиявлення: мітингів, демонстрацій, пікетів, страйків, виступів у ЗМІ, звернень до урядів і громадськості ін. країн, блокування будівель Адміністрації Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Центр. виборчої комісії України та ін. Тривалість П.р. — 12 днів: із 22 листопада до 3 грудня 2004. Не залишилися осторонь подій керівники міжнародних організацій, у тому числі Європейського Союзу, а також
st hi
or
o y.
rg a .u
/
«Помаранчева революція». Київ. Майдан Незалежності. 22 листопада 2004.
tp ht ://
уряди РФ і США. У момент найбільшого загострення руху виявили непокору владі деякі держ. структури (дипломатичний корпус, Служба безпеки України, ор-
гани міського і обласного самоврядування на Заході і в Центрі країни). Словосполучення «Помаранчева революція» з’явилося через
те, що прихильники кандидата в президенти В.Ющенка використовували помаранчевий колір для позначення своєї участі в русі (прапорці, стрічки, шарфи або
413
ПОМАРАНЧЕВА
st hi
or o y. rg a .u
/
tp ht :// ських виборів, скільки незадоволенням виборців своїм становищем. Як свідчили соціологічні опитування, народ роками таврував мафіозно-корумпований уклад сусп. життя (див. також Приватизація), але влада не звертала уваги на симптоми грози, що наближалася. 24 листопада 2004 Центральна виборча комісія України затвердила офіц. протокол результатів 2-го туру виборів: В.Янукович — 49,5 %, В.Ющенко — 46,6 %. Одночасно були оголошені остаточні дані організованого опозицією «Національного екзит-полу 2004»: В.Ющенко — 52,9 %, В.Янукович — 44,2 %. Після трьох днів мовчання виступив Л.Кучма із двома важливими заявами: про незастосування сили до протестувальників і про необхідність знайти вихід шляхом переговорів. Голова парламенту В.Литвин повідомив, що виборчий закон не дає можливості жодному органу влади скасувати результати виборів, а тому треба знаходити політ. рішення, яке заспокоїло б сусп-во. В.Ющенко заявив, що готовий до повторного голосування 2-го туру, але з новим складом Центр. виборчої комісії України. 25 листопада 2004 опозиція створила К-т нац. порятунку, який звернувся до народу із закликом піднятися на захист Конституції України 1996. Верховний Суд України прийняв до провадження скаргу довіреної особи В.Ющенка М.Катеринчука на постанову Центр. виборчої комісії України про результати 2-го туру виборів. Суд заборонив Центр. виборчій комісії до розгляду справи оприлюднити офіц. результати виборів, що означало призупинення процесу передачі влади новообраному Президенту України. 26 листопада 2004 К-т нац. порятунку заблокував під’їзди до будинків президентської адміністрації, Кабінету Міністрів України і ВР України, що зробило неможливим нормальне функціонування держ. органів. З ініціативи Президента Польщі А.Квасьневського в Маріїнському палаці відбувся «круглий стіл», в якому взяли участь Л.Кучма, В.Ющенко, В.Янукович, а також лідери деяких міжнар. орг-цій і д-в. Під тиском керівників ЄС Президент РФ В.Путін погодився взяти участь у «круглому столі» і доручив це голові Державної думи РФ Б.Гризлову. «Круглий стіл» не прийняв жодних рішень. 27 листопада 2004 відбулося позачергове засідання ВР України. Голосами 323-х нар. депутатів парламент визнав недійсними результати 2-го туру президентських виборів, оскільки вони відбувалися з порушеннями виборчого законодавства. Голосами 270-ти депутатів була висловлена недовіра Центр. виборчій комісії України. Дії суд. і законодавчого органів влади перевели проблему, що постала, із політичної в юрид. площину. Це з великою вірогідністю визначало майбутнє рішення Верховного Суду України: призначити повторне голосування. Тому в наступні кілька днів протистояння набуло гостроти. Пізніше В.Литвин визнав, що в ніч на 29 листопада 2004 країна стояла за крок від громадян. війни. 1 грудня 2004 знову зібрався парламент і голосами 228-ми депутатів прийняв рішення про відставку уряду В.Януковича. Другий раунд круглого столу, який зібрався в цей день, теж закінчився безрезультатно. Усі чекали завершення розгляду справи у Верховному Суді України. Соціологи Центру ім. О.Разумкова оприлюднили результати опитування: 45 % громадян підтримували акції протесту, 40 % — засуджували їх. На 12-й день П.р., 3 грудня 2004, Верховний Суд України оголосив вердикт: з огляду на неможливість визначити результати реального волевиявлення виборців, провести 26 грудня 2004 повторне голосування. Рішення, які приймалися вищою суд. інстанцією, не можна було оскаржити, і тому значна частина прибічників В.Януковича погодилася з повторним голосуванням. Проведені соціологами 6—9 грудня 2004 заміри громад. думки показали, що 61,9 % опитаних громадян підтримали вердикт Верховного Суду України. Питома вага підтримки зростала від 39,6 % на Сході до 44,0 на Півдні, 75,5 в Центрі і 91,8 % на Заході.
414 ПОМАРАНЧЕВА
ін. деталі одягу). Центром подій стала центр. площа столиці України — Майдан Незалежності. Свої «майдани» виникли в багатьох ін. містах. 1-й тур виборів відбувся 31 жовтня 2004 і показав, що в зх. і центр. областях перевага була за лідером «Нашої України» В.Ющенком, а в пд. та сх. — за прем’єрміністром В.Януковичем. 10 листопада 2004 Центральна виборча комісія України оголосила, що за В.Ющенка було подано 39,87 % голосів, за В.Януковича — 39,32 %. Перед 2-м туром В.Ющенко очолив коаліцію політ. сил, керованих Ю.Тимошенко, О.О.Морозом і А.Кінахом. Штаб В.Януковича зробив ставку на забезпечення максимальної явки виборців на своїй території — у Донбасі. Президент України Л.Кучма залишився спостерігачем і не використав свій вплив, щоб допомогти висунутому від влади кандидату в президенти. За день до 2-го туру він визнав, що кампанія була брудною, але запевнив, що влада зробить все, щоб вибори відбулися спокійно, не переростаючи в революцію. Слово «революція» уперше прозвучало з вуст президента. За повідомленням Центр. виборчої комісії України, у неділю 21 листопада 2004 В.Янукович здобув на 812 тис. голосів більше, ніж В.Ющенко. Одночасно повідомлялося, що явка на вибори в Донбасі зросла на 843 тис. осіб порівняно з 1-м туром (до 89,5 % від кількості зареєстрованих виборців по Луганській області і до 96,7 % — по Донецькій області). Після закриття виборчих дільниць 30 тис. киян зібралися на Майдані Незалежності і протестували проти фальсифікацій. 22 листопада 2004 кількість протестувальників зросла до 100 тис., і до них почали приєднуватися виборці з усіх регіонів країни. 23 листопада 400 наметів було встановлено майже на всю довжину Хрещатика. Штаб В.Ющенка організував пряму супутникову трансляцію з Майдану Незалежності, чим негайно скористалися провідні телеканали світу. Вибух нар. гніву в масштабах, які дивували іноз. кореспондентів, був викликаний не стільки неочікуваними результатами президент-
st hi
or
o y.
rg a .u
/
tp ht ://
Революц. напруга, що виявилася неочікуваною за своєю інтенсивністю для укр. влади, міжнар. громадськості та рядових учасників подій, раптово спала, і справу взяли у свої руки політики. О 20-й годині 6 грудня 2004 в Маріїнському палаці розпочався третій раунд круглого столу, який тривав до 2-ої год. ночі наступного дня. Гострі дискусії розгорнулися щодо змін у законі про вибори, формування складу Центр. виборчої комісії України і характеру політ. реформи. Погоджуючись на зміни у виборчому законі і перегляд складу Центр. виборчої комісії України, Л.Кучма заручився згодою В.Ющенка змістити центр влади від президента до парламенту і уряду. 8 грудня 2004 ВР України затвердила «в пакеті» всі домовленості, які перетворювали Україну на парламентсько-президентську республіку. 26 грудня 2004 відбулося повторне голосування 2-го туру виборів, на якому В.Ющенко отримав 51,99 % голосів, а В.Янукович — 44,2 %. В усіх трьох голосуваннях кожний суперник перемагав на «своїй» території: В.Ющенко — у 16-ти областях Західного і Центрального регіонів, а також у Києві, В.Янукович — у 8-ми областях Південного і Східного регіонів, а також в АР Крим і Севастополі. В акціях громад. непокори брали участь, за оцінками соціологів, від 5 до 6 млн осіб. «Верхи» сусп-ва безвідносно до кольорів, які вони обирали, почали уважно ставитися до виборців. Внаслідок цього в політиці урядів України запанував популізм, несумісний із системними реформами. Літ.: Паніотто В., Марченко Н. Екзит-пол під час другого туру виборів 2004: Перебіг і результати. «Національна безпека і оборона» (К.), 2004, № 10; Гальчинський А. Помаранчева революція і нова влада. К., 2005; Жильцов С.С. Неоконченная пьеса для «оранжевой» Украины. М., 2005; Колесников А. Первый Украинский: Записки с передовой. М., 2005; Кульчицький С. Українська революція 2004. К., 2005 (частина тиражу — під назвою «Помаранчева революція»); Кушнарев Е. Конь рыжий: Записки контрреволюционера. Х., 2005; Литвин В.М. Україна—2004: Події. Документи. Факти, т. 1—3. К., 2005; Мокін Б. Що за горизонтом? Вінниця, 2005; «Оранжевая» революция: Версии, хроника, документы. К., 2005; Оран-
жевая революция: Украинская версия. М., 2005; Паніна Н. Українське суспільство 1994—2005: Соціологічний моніторинг. К., 2005; Яневський Д. Хроніка Помаранчевої революції. Х., 2005; Wilson A. Ukraine’s Orange Revolution. Yale, 2005; Aslund A. and McFaul M. (eds). Revolution in Orange: The Origins of Ukraines Democratic Break through. Carnegie Endowment for International Peace. 2006; Strasser F. Zivilgesellschaftche Einflhsse auf die Orange Revolution. В кн.: Soviet and Post-Soviet Politics and Society, vol. 29. Hannover, 2006; Aspects of the Orange Revolution. Там само, vol. 63—64; Касьянов Г. Україна 1991—2007: Нариси новітньої історії. К., 2007. С.В. Кульчицький.
Ви переглядаєте статтю (реферат): ««ПОМАРАНЧЕВА РЕВОЛЮЦІЯ» 2004» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
