Листопадове повстання — національно-визвол. повстання поляків проти Російської імперії за відновлення незалежності Польс. д-ви. Розпочалось 29 листопада 1830 у Варшаві, охопило землі Королівства Польського (Царства Польського) і поширилось на Правобережну Україну та Білорусь. П.п. вибухнуло на хвилі європ. революц. і нац. рухів, спрямованих проти домінування 3-х абсолютистських імперій на континенті — Росії, Австрії та Пруссії. Безпосередніми причинами повстання стали порушення дарованої рос. імп. Олександром I Конституції Коро-
Взяття Арсеналу у Варшаві у ніч на 30 листопада 1830 р. З панорами М. Залеського. 1831.
tp ht :// й абсолютизму за свободу і демократію в Європі. Західноєвропейські країни прийняли численну польс. еміграцію (т. зв. велику еміграцію). Літ.: Powstanie Listopadowe 1830— 1831: Dzieje wewn“trzne, militaria, Europa wobec powstania. Warszawa, 1980; Польша на путях развития и утверждения капитализма (конец XVIII — 60-e годы ХIХ в.). М., 1984; єojek J. Szanse powstania listopadowego: Rozwaуania historyczne. Warszawa, 1986; Lepkowski T. Powstanie Listopadowe. Warszawa, 1987; Dzieje Polski, t. 1—3. Warszawa, 1993; Краткая история Польши: С древнейших времен до наших дней. М., 1993; WroЅski A. Powstanie listopadowe na Wo»yniu, Podolu i Ukrainie. Warszawa, 1993; Kieniewicz S. та ін. Trzy powstania narodowe: KoСciuszkowskie, listopadowe, styczniowe. Warszawa, 1994; Kieniewicz S. Historia Polski 1795—1918. Warszawa, 1997; Davies N. Boуe igrzysko: Historia Polski, t. 1—2. Krak\w, 1998; История южных и западных славян: Курс лекций, т. 1—2. М., 1998; Історія західних і південних слов’ян (з давніх часів до ХХ ст.): Курс лекцій. К., 2001; Історія Центрально-Східної Європи: Посібник. Львів, 2001; Зашкільняк Л., Крикун М. Історія Польщі: З найдавніших часів до наших днів. Львів, 2002; Вандич П. Ціна свободи: Історія Центрально-Східної Європи від середньовіччя до сьогодення. К., 2006. Л.О. Зашкільняк.
382 ПОЛЬСЬКЕ
жицького на Житомирщині, Б.Колишка на Поділлі й Київщині були в квітні—травні 1831 розгромлені царськими військами. 26 травня 1831 гол. польс. сили під командуванням бригадного генерала Я.-З.Скшинецького зазнали поразки у битві під Остроленкою (нині місто Мазовецького воєводства, Польща). Від травня 1831 повстання увійшло в смугу кризи: частина аристократії та шляхти почала залишати країну, сейм не затвердив навіть дуже поміркованої реформи переводу селян на грошовий чинш, чим зумовив відхід частини селянства від повстання. Зусилля Патріотичного т-ва з мобілізації населення наштовхнулися на сильну опозицію консервативних сил в уряді, сеймі та війську. Політ. боротьба влітку 1831 привела до заворушень варшавського населення, яке 15—16 серпня 1831 вчинило розправу з підозрюваними у зраді керівниками. Нац. уряд впав, влада перейшла до рук генерала піхоти Я.-С.Круковецького, який проголосив себе новим диктатором, розправився з організаторами заворушень у місті і заборонив Патріотичне т-во. Тим часом рос. війська під командуванням генерал-фельдмаршала І.Паскевича підійшли до Варшави й розпочали штурм міста. Незважаючи на запеклий опір повсталих, 8 вересня (27 серпня) 1831 Варшава змушена була капітулювати. Сейм, уряд і залишки польс. армії перетнули кордони Австрії та Пруссії, де були інтерновані. Царський уряд вдався до жорстоких репресій проти учасників повстання, скасував конституцію Королівства Польського і, одночасно, більшість ознак автономії польс. земель (сейм, армію, елементи державності), запровадив воєнний стан (який тривав чверть століття). Незважаючи на поразку, Листопадове повстання сприяло зростанню нац. самосвідомості поляків, утвердженню ідеї нац. державності, поширенню демократ. настроїв, що проявилися у прагненні до здійснення соціальних реформ. Європ. громад. думка із симпатією поставилася до боротьби поляків із рос. самодержавством, а польс.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1830— 1831» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
