ПОЛІСЬКЕ (до 1934 — Хабне, 1934—57 — Кагановичі Перші) — істор. місто (зняте з обліку 1999), розташов. на р. Уж (права прит. Прип’яті, бас. Дніпра), колиш. райцентр Київської області. Уперше згадане 1415 (або трохи пізніше) за записом про грошові та медові данини Київ. митрополичої вотчини. За ним, «боярські люди» «у Хобной» давали по півтора відра меду (Савост’ян з «Пашковського острова» та Іванові діти з «Дроздовського острова»). 1499 привілей вел. князя литовського на Хабне (у заушській волості) отримав київ. ключник Семен Полоз («із десятьма людьми і приналежностями до них на вічність»). С.Полоз мав єдину спадкоємицю — доньку Фенну, яка вийшла заміж спочатку за кн. Водиницького (йому король польс. і вел. кн. литов. Сигізмунд I дозволив збудувати в Хабному замок та осадити місто і корчми повідкривати). Водиницький помер, не полишивши нащадків, і його дружина знову вийшла заміж — за кн. Дмитра Любецького. Єдиною спадкоємицею подружжя була донька Фенна, яка вийшла заміж спочатку за Мельхіора Насиловського, а потім (1567) — за Щасного Харлинського (Харленсь-
кого), королів. дворянина, згодом — київ. підкоморія. Харлинські володіли Хабним до 1729, коли його придбав київ. каштелян Казимир Стецький. На поч. 19 ст. Стецькі продали Хабне кн. Цецилії з Можковських Радзивілл. 1850 містечко купив Ігнацій Хорват (Горватт). Хорвати володіли хабненською маєтністю до поч. 20 ст. Адміністративно Хабне до 1793 належало до Овруцького пов. Київського воєводства (за часів Національної революції 1648— 1676 — у зоні впливу Київського полку), до 1923 — до Радомишльського пов. Київської губернії. Із 1923 — райцентр. 1683 (по занепаді доби Руїни) містечко мало лише 15 дворів«димів», а перед 1793 — уже 118. 1872 у 350 дворах Хабного мешкало 1044 жителі, 1900 — у 423 дворах 1715 мешканців. Значну частину міщан складали євреї (30 чоловіків-родин 1778, 75 — 1791; у 19 — на поч. 20 ст. єврейс. населення мало тут абсолютну більшість). Пам’яттю про хабненське єврейство є оповідання «Хабне» (1905) Шолом-Алейхема. 1750 Хабне захопили і пограбували гайдамаки. Катол. костьол у містечку збудовано 1638, 1780 його відбудовано наново. 1733 збудовано Свято-Миколаївську церкву (греко-католицьку), час побудови другої церкви Хабного — Спасо-Преображенської — не з’ясований. 1822 закладено суконну ф-ку, 1840 вона суттєво розширила своє вир-во і стала осн. містоутворюючим підпр-вом (із переважно єврейс. робітництвом). За часів Української революції 1917—1921 — зона сел. повстанських рухів. У березні 1918 в Хабному відбувся єврейський погром. 1920 містечко ненадовго захоплене польс. військами. 1938 Кагановичі Перші зараховані до с-щ міськ. типу. У період Другої світової війни та гітлерівської окупації (23 серпня 1941 — 15 листопада 1943) в місті існував осередок руху Опору, в околиці діяли рад. партизани та укр. повстанці. У приміських лісах гітлерівці масово вбивали євреїв (усього за час окупації знищено понад 1 тис. мешканців району).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОЛІСЬКЕ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
