ПОКРИШКІН Олександр Іванович (19(06).03.1913—14.11.1985) — льотчик, військ. і громад. діяч, маршал авіації (1972). Тричі Герой Рад. Союзу (24 травня 1943, 24 серпня 1943, 19 серпня 1944). Канд. військ. наук (1969). Н. в м. Новомиколаївськ (нині м. Новосибірськ, РФ). 1928 закінчив семирічну школу, із 1930 навч. у фабрично-заводському уч-щі з-ду «Сибкомбайнбуд», працював слюсарем-інструментальником. Від 1932 служив у лавах Червоної армії. У грудні 1933 закінчив 3-тю Пермську військ. школу авіац. техніків, 1934 — Курси вдосконалення тех. складу Військово-повітряних сил РСЧА ім. К.Ворошилова в Ленінграді (нині м. Санкт-Петербург). 1934—38 — старший авіатехнік ланки 74-ї стрілец. д-зії в Краснодарі. За час військ. служби направив десятки рапортів із проханням перевести його на навчання льотної спеціальності. 1939 закінчив Качинську авіац. школу льотчиків ім. О.Мяснікова, продовжив службу в 55-му винищувальному авіаполку в Кіровограді. Під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941— 1945 як заст. командира і командир ескадрильї, пом. командира і командир гвард. винищувального авіаполку та 9-ї гвард. авіадивізії брав участь у боях на Південному фронті, Північнокавказ. фронті, Першому Українському фронті, Другому Українському фронті та Четвертому Українському фронті. Рахунок збитим літакам противника відкрив 23 червня 1941. У перші місяці боїв був двічі збитий на території України, виходив з оточення. За офіц. даними, здійснив понад 600 бойових вильотів, брав участь у 156-ти повітряних боях, збив 59 літаків противника. Продовжував літати до 1963, освоїв нові реактивні винищувачі, останній з яких — МіГ-17. 1948 закінчив Військ. академію ім. М.Фрунзе, 1957 — Академію Генштабу. 1949—55 — заст. командира 33-го винищувально-
го авіакорпусу Протиповітряної оборони СРСР, командир 88-го винищувального корпусу Протиповітряної оборони СРСР у Ржеві (нині місто Тверської обл., РФ). 1955—59 — командир винищувальної авіації Північнокавказ. армії Протиповітряної оборони СРСР. 1959—68 служив у Києві, із 1961 — командуючий 8-ю окремою армією Протиповітряної оборони СРСР, заст. командуючого Київ. військ. округом з військ Протиповітряної оборони. 1968—71 — заст. головнокомандуючого військами Протиповітряної оборони СРСР. 1972—81 — голова ЦК Добровільного т-ва сприяння армії, авіації та флоту СРСР. Про нього зняті 2 документальні фільми: «Александр Покрышкин» (1945; реж. А.Гендельштейн) та «Александр Покрышкин» (1985; реж. Д.Дьомін). Нагороджений 5-ма орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, 4-ма орденами Червоного Прапора, ін. орденами й медалями. П. у м. Москва, похований на Новодівичому кладовищі. П. встановлені пам’ятники, його ім’ям названі вулиці в Новосибірську, Москві, Краснодарі, мала планета № 3348. У Києві на будинку, в якому льотчик жив 1968 (вул. Грушевського, 34а), встановлений пам’ятний знак.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОКРИШКІН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
