ПОДІЛЬСЬКЕ ВОЄВОДСТВО — адм.-тер. одиниця у складі Королівства Польського (1434—1569) та Речі Посполитої (1569—1793). Постало внаслідок: 1) поширення на руські землі Королівства Польського положень Єдльненьського привілею 1430 і розповсюдження на місц. шляхту положень коронного права, які зрівняли її в правах зі шляхтою коронних воєводств; 2) боротьби за Поділля між королем польс. і верховним кн. литов. Владиславом II Яґайлом та вел. кн. литов. Свидригайлом 1431—32, коли внаслідок перемир’я 1432 за Королівством Польським залишалося Зх. Поділля із замками, центрами старих волостей Кам’янцем (нині м. Кам’янецьПодільський), Смотричем, Червоногродом (неподалік с. Нирків
Заліщицького р-ну Терноп. обл.), Скалою (нині смт Скала-Подільська), Бакотою (колишнє село Кам’янець-Подільського р-ну Хмельн. обл.; нині знято з облікових даних), а за Великим князівством Литовським — із Брацлавом, Вінницею. Починаючи від 1435, у джерелах фіксуються урядники новоствореного воєводства: воєвода, каштелян, суддя, підсудок, писар, підкоморій (див. Підкоморський суд). Остаточно територія П.в. сформувалася після виправи кам’янецького ген. старости Теодорика з Бучача 1447, у результаті якої до території П.в. було приєднано пн.-сх. повіти із замками Летичів і Хмільник. Адм.-тер. устрій у 15 ст. був подвійним, поруч зі старими волостями, центрами замкових повітів (Бакотський, Зіньківський, Кам’янецький, Летичівський, Меджибізький, Ровський, Сатановський, Скальський, Смотрицький, Хмільницький, Червоногродський) існував єдиний судово-адм. Кам’янецький повіт. На серед. 15 ст. стабілізувалися кордони воєводства. Зх. межею П.в. була р. Стрипа (прит. Дністра), нижче м. Бучач кордон ішов на схід до р. Збруч (прит. Дністра), залишаючи м. Чортків у Теребовлянському пов. Галицької землі Руського воєводства, а м. Гусятин — у П.в. Далі — вгору по Збручу, вище м. Тарноруда (нині два однойменних села Волочиського р-ну Хмельн. обл. і Підволочиського р-ну Терноп. обл.). Після чого кордон повертав на схід і у верхів’ях р. Смотрич (прит. Дністра) повертав на північ. Далі йшов лівим берегом р. Вовчок (прит. Вовка, бас. Пд. Бугу), де в її середній течії повертав на пн. сх., і за р. Іква (прит. Пд. Бугу) йшов на схід. За м. Уланів (нині село Хмільницького р-ну Він. обл.) кордон повертав на південь, залишаючи м. Пиків (нині село Калинівського р-ну) і Межирів (нині село Жмеринського р-ну; обидва Він. обл.) в П.в. Потім від верхів’їв р. Мурафа (прит. Дністра) і вздовж неї ішов аж до її впадання в р. Дністер. Пд. кордон ішов берегом р. Дністер. Площа П.в. в межах 1772 становила бл. 19 тис. км2. До серед. 16 ст. назва Подільське воєводство (Palatinatus Podoliae) не використовувалася в
tp ht :// st hi or o y. rg a .u
/
tp ht :// i Litw w XIV i 1 po»owie XV wieku. В кн.: Kamieniec Podolski: Studia z dziej\w miasta i regionu. Krak\w, 2000; Михайловський В. Документи подільських (кам’янецьких) генеральних старост на заставу королівщин (1442— 1506 рр.). «Київська старовина», 2003, № 2; Kurtyka J. Nadanie starostwa podolskiego Teodorykowi z Buczacza z r. 1442 (z dziej\w kr\lewszczyzn na Podolu w XV i XVI wieku). В кн.: Ksi“ga jubileuszowa profesora Feliksa Kiryka (Annales Academiae Paedagogicae Cracoviensis. Wydanie specjalne, Folia 21: Studia Historica III 2004). Krak\w, 2004. В.М. Михайловський.
офіц. документах. Поширеною була назва Подільська земля (Terra Podolie). Наприкінці 16 ст., у 1581, згідно з рішенням варшавського вального сейму в м. Летичів утворений гродський суд, унаслідок чого П.в. поділилося на 2 суд. гродських повіти. Спроби створити 1641 окреме земське судочинство в Летичеві виявилися невдалими. 1672—99 територія воєводства була під владою Османської імперії, яка утворила тут Кам’янецький ейялет. Тільки 1766, відповідно до постанови варшавського вального сейму, було створено окремий земський суд у Летичеві, що спричинило появу повноцінного Летичівського пов. Третім повітом у П.в., який оформився згідно з рішенням гродненського вального сейму 1726, став Червоногродський. Червоногродському пов. надавалися титулярні земські уряди хорунжого, стольника, підчашого, підстолія, чашника, ловчого, мечника і скарбника. Окремого судочинства цей повіт не мав. Унаслідок 1-го поділу Речі Посполитої 1772 територія Червоногродського пов., по р. Збруч, відійшла до Австрійської імперії (див. Австрія). Після 2-го поділу Речі Посполитої 1793 територія П.в. була приєднана до складу Російської імперії (Ізяславське намісництво, а пізніше — Подільське намісництво). Літ.: Крикун М. Адміністративнотериторіальний устрій Правобережної України в XV—XVIII ст.: Кордони воєводств у світлі джерел. К., 1993; Ko»odziejczyk D. Podole pod panowaniem tureckim: Ejalet Kamieniecki 1672— 1699. Warszawa, 1994; Urz“dnicy podolscy XIV—XVIII wieku: Spisy. K\rnik. 1998; Kurtyka J. Podole pomi“dzy Polsk i Litw w XIV i 1 po»owie XV wieku. В кн.: Kamieniec Podolski: Studia z dziej\w miasta i regionu. Krak\w, 2000; Крикун М. Подільське воєводство у XV—XVIII століттях: Статті і матеріали. (Українознавча наукова бібліотека НТШ. Число 30.) Львів, 2011. В.М. Михайловський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОДІЛЬСЬКЕ ВОЄВОДСТВО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
