ПОГОРИНА — давньорус. волость у басейні р. Горинь (прит. Прип’яті, бас. Дніпра). Географічно й політично тяжіла до Волині, з кінця 1070-х рр. належала до Волинського князівства Ярополка Ізяславича. Та по загибелі Ярополка (1086) вел. кн. київ. Всеволод Ярославич приєднав П. до київ. великокнязівського до-
292 ПОГОСТ
мену. В серед. 12 ст. П. була предметом змагань між київськими, суздальськими і волинськими князями. Тоді П. стала удільним князівством, в якому правив онук Володимира Мономаха Володимир Андрійович (сидів у м. Дорогобуж). По смерті Володимира (1170) П. увійшла до складу Луцького князівства. Літописи називають такі міста П.: Дорогобуж, Пересопниця, Бужськ, Шумськ, Тихомль, Вигошів, Гнойниця. Нині територія давньої П. входить до складу Рівненської області, Тернопільської області та Хмельницької області.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОГОРИНА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
