ПІЧЕТА Володимир Іванович (21 (09).10.1878—23.06.1947) — білорус. і рос. історик-славіст сербського походження. Професор (1917). Академік АН Білорус. СРР/РСР (1928), АН СРСР (1946). Н. в м. Полтава в сім’ї ректора Полтав. духовної семінарії. Закінчив Полтав. класичну г-зію (1897), історико-філол. ф-т Московського університету (1901). Викладав рос. мову та історію в Москві, Коростишеві й Катеринославі (нині м. Дніпропетровськ; 1902—05). Член Катеринославської губернської вченої архівної комісії (1903—05). Приват-доцент (1910), професор (1917) Моск. ун-ту. Викладав на Вищих жін. курсах у Москві та в Академії комерційних наук. Захистив докторську дис. на тему: «Аграрна реформа Сигізмунда-Августа в Литовсько-Руській державі» за другим томом своєї однойменної монографії (1919). Брав участь у радянсько-польс. переговорах у Ризі (Латвія) як експерт (1920— 21). Співробітник, зав. відділу Гол. архів. управління (1918—22). Професор і ректор Білорус. ун-ту в Мінську (нині столиця Білорусі; 1921—30). 1930 заарештований органами ОДПУ СРСР у справі академіка С.Платонова. Звинувачений у зв’язках з білою еміграцією та антирад. діяльності. Перебував на засланні у В’ятці (нині м. Кіров, РФ; 1931—34). Професор Воронезького пед. ін-ту (1934), Моск. пед. ін-ту та Московського ун-ту (1938). Зав. сектору слов’янознавства Ін-ту історії АН СРСР (1937). Із 1943 — зав. кафедри Моск. ун-ту. Заст. директора Ін-ту слов’янознавства АН СРСР (1946—47).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПІЧЕТА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
