ПІНЧУКИ — етногр. група населення на пінському Поліссі, етногр. кордоні України та Білорусі, при цьому територія їхнього розселення перебуває майже повністю в межах останньої. П. межують з етногр. групами білорусів — «палещуками» — та українців — «поліщуками», входячи до їх складу. Дехто з науковців узагалі не виділяє П. в окрему групу зі складу поліщуків. Розселялися поблизу річок, у числі яких — Піна (прит. Прип’яті, бас. Дніпра). Від даного топоніма, імовірно, виник термін «пінчуки». У літературі має місце точка зору, що термін не був самоназвою, швидше, ця назва дана зі сторони. Сформовані в замкнутому геогр. середовищі, П. зберігали свій спосіб життя, говір, традиції тощо включно з численними архаїчними елементами, успадкованими ще з давньослов’ян. часів. Водночас тяжіли до ін. регіонів України, передовсім до Полісся, з якими історично мали спільні сусп. лад, християн. віру, єдину Церкву та ін. ознаки. Самобутність П. привертала увагу вчених, знайшла відображення в низці видань. Етногр. самобутність сучасних П. переважно виявляється в матеріальній і духовній культурі.
Літ.: Костомаров Н.И. Мысли о федеративном начале в древней Руси. «Основа», 1861, № 1; Пинчуки, этнографический сборник. СПб., 1890; Белорусское Полесье: Сборник этнографических материалов, собранных М. Довнар-Запольским, вып. 1: Песни пинчуков. К., 1895. Ю.А. Пінчук.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПІНЧУКИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
