ПІНСЬКО-ТУРІВСЬКИЙ ПОЛК, Турово-Пінський полк — козац. військ. й адм.-тер. одиниця в Білорусії серед. 17 ст. 1657 укр. козац. полки розгорнули воєнні дії проти Польщі на пд. Білорусії. У січні 1657 козац. війська вступили у Турів (нині місто Гомельської обл., Білорусь) і Висоцьку, у травні зайняли Воронє над Горинню (прит. Прип’яті, бас. Дніпра), Видибір над Стиром (прит. Горині), Лосичі під Пінськом. 30 червня шляхта Пінського пов. склала присягу на вірність Війську Запорозькому. Саме Пінський повіт на той час був крайньою козац. позицією на пн.
260 ПІНЧУК
зх., що відкривало можливості виходу на Побужжя, а також зносин зі Швецією, Пруссією та ін. Сформувався П.-Т.п. із центром у Турові (або Давидгородку). Очолювали його полковники: Прокіп Цівка (1648—49), Іван Якименко (Груша, 1657—58), В.Дворецький, М.Зарудний, Костянтин Остапович Виговський (1658—59). Відомі сотні: Давидгородська. Олевська. Сущанська, Турівська та Тростянецька. П.-Т.п. існував нетривалий час, у 1649—57 призупиняв своє управління, а 1659 остаточно припинив існування у зв’язку з відходом козацьких військ із білоруських земель. Літ.: Крип’якевич І.П. Студії над державою Богдана Хмельницького: III. Державні межі. «ЗНТШ», 1926, т. 144; Його ж. Адміністративний поділ України 1648—1654 рр. В кн.: Історичні джерела та їх використання, вип. 2. К., 1966; Грушевський М. Історія України-Руси, т. 10. К., 1998; Кривошея В.В. Національна еліта Гетьманщини, ч. 1. К., 1998; Заруба В.М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648—1782 рр. Дніпропетровськ, 2007. В.В. Панашенко.
Ю.А. Пінчук.
возз’єднанні України з Росією (історіографія проблеми)» (1986). Автор низки студій з укр. історіографії та джерелознавства, зокрема праць, присвячених М.Грушевському, Д.Дорошенку, М.Костомарову, Т.Шевченку, І.Франку та ін. Відп. редактор відновленого збірника «Історіографічні дослідження в Україні» (1997—2006), заст. гол. редактора «Історичного журналу» (від 2004). 2002 започаткував періодичний форум «Костомарівські читання» у м. Чернігів, створення енциклопедичного видання про творчий і життєвий шлях М.Костомарова. Лауреат премії ім. М.Костомарова НАН України (1993). Праці: Дожовтнева і радянська історіографія про М.І. Костомарова. В кн.: Історіографічні дослідження в Українській РСР, вип. 4. К., 1971; Исторические взгляды Н.И. Костомарова (критический очерк). К., 1984; Роль народных масс в Освободительной войне 1648—1654 гг. и воссоединении Украины с Россией. К., 1986; Микола Іванович Костомаров, 1817— 1885. К., 1992; Дмитро Дорошенко та його твір «Огляд української історіографії». В кн.: Дорошенко Д.І. Огляд української історіографії. К., 1996 (у співавт.); Мемуари про Миколу Костомарова графині Катерини Юнге, Надії Білозерської, Аліни Костомарової: Історіографічні нариси з додатком спогадів Олександри Куліш, Віри Мордовцевої та статті Ольги Багалій. К., 2005; Микола Костомаров: Віхи життя і творчості: Енциклопедичний довідник. К., 2005 (у співавт.); Київський період творчості М.І. Костомарова: До проблеми самосвідомості історика. В кн.: Ейдос: Альманах теорії та історії історичної науки, вип. 2, ч. 1. К., 2006; Історичні студії Миколи Костомарова як фактор формування самоусвідомлення української нації. К., 2009; Питання національного самоусвідомлення у студії М. Костомарова «Гетманство Бруховецкого». «УІЖ», 2010, № 1. Бібліогр.: Юрій Анатолійович Пінчук: Біобібліографія (до 70-річчя від дня народження). К., 2007. Літ.: Антонович М. [Рецензія на книгу:] Пинчук Ю.А. Исторические взгляды Н.И. Костомарова (критический очерк). К., 1984. «Український історик», 1986, № 1/2; Ганжа О.І. Захист докторської дисертації Ю.А. Пінчуком. «УІЖ», 1987, № 1; Вчені Інституту історії України: Біобібліографічний довідник, вип. 1. К., 1998; Історіографічні дослідження в Україні: Науковий збірник, вип. 8: На пошану доктора історичних наук Ю.А. Пінчука. К., 1998; Українські історики ХХ ст.: Біобібліографічний до-
відник, вип. 2, ч. 1. К.—Львів, 2003; Інститут історії України НАН України: 1936—2006. К., 2006.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПІНСЬКО-ТУРІВСЬКИЙ ПОЛК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
