ПІКІНЕРСЬКІ ПОЛКИ — військ. поселення, насильно створені за розпорядженням рос. уряду з укр. козаків Миргородського полку і Полтавського полку, частково — сербів-поселенців із колишніх Нової Сербії і Слов’яносербії Півдня України, що 1764 утворили Дніпровський, Донець-
st hi
or
М.М. Варварцев.
o y.
rg a .u
/
tp ht :// бригаду легіонів, що воювала проти рос. армії в Польщі та на Волині. Одночасно П. ініціював створення підпільної Польс. військ. орг-ції. У липні 1916 залишив командування бригадою на знак протесту проти відсутності поступок Австро-Угорщини в польс. питанні. У грудні 1916 увійшов до складу Тимчасової держ. ради — органу влади контрольованого німцями Польс. королівства, утвореного 5 листопада 1916. У липні 1917 через небажання Австро-Угорщини та Німеччини надавати Польщі незалежність П. закликав легіонерів не складати присягу, тому П. ув’язнили, а його легіони — розпустили. Хоча П. починав соціалістом, напередодні та під час I світ. війни він стояв на чітких незалежницьких позиціях: своєю гол. метою ставив здобуття Польщею незалежності та об’єднання всіх польс. земель в єдиній д-ві. Гол. противником Польщі П. вважав Росію, тому висловлював підтримку національно-визвол. рухам ін. народів Рос. імперії. Під час боротьби за звільнення Польщі від рос. панування він стверджував, що «з народами Російської імперії прагнемо жити в приязні та хочемо своєю боротьбою допомогти їм скинути російське ярмо». П. вважав, що здобути незалежність Польщі від Росії можливо лише шляхом звільнення народів окраїн Рос. імперії, серед яких відводив чи не головне місце українцям. Активна боротьба з Росією і протистояння з ін. двома д-вами, що у 18 ст. поділили Польщу, принесли П. надзвичайну популярність серед поляків. Навколо нього вже під час I світ. війни утвори-
кий, Єлизаветградський і Луганський П.п. 1776, після ліквідації царизмом Запорозької Січі, з колиш. запороз. козаків було сформовано ще два П.п. — Полтавський і Херсонський. П.п. використовувалися, гол. чин., як іррегулярні війська рос. армії, а також для постачання останній підвод, коней, фуражу, провіанту тощо. Гол. зброєю солдатів П.п. були списи — т. зв. піки (звідси їх (полків) назва). Рядові пікінери — колишні козаки — були позбавлені козац. привілеїв, сплачували податки і виконували обтяжливі повинності, що спричиняло заворушення і збройні виступи (див. Пікінерів повстання 1769—1770). Козацька старшина, залучена до служби в П.п., одержувала офіцерські чини, що давало їй право на рос. дворянство і пов’язані з ним привілеї. 1783 у зв’язку з ліквідацією Кримського ханату як д-ви і приєднанням Крим. п-ова до Російської імперії П.п. було скасовано.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПІКІНЕРСЬКІ ПОЛКИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
