ПІДОПЛІЧКО Іван Григорович (02.08(20.07).1905—20.06.1975) — зоолог, палеонтолог, геолог, археолог, антрополог. Директор Центр. науково-природничого музею АН УРСР. Д-р біологічних наук (1951). Професор. Дійсний член АН УРСР (1967). Засл. діяч науки УРСР. Н. в с. Козацьке (нині село Звенигородського рну Черкас. обл.). Після закінчення сільс. школи (1917) навч. у вчительській семінарії і на Вищих пед. курсах у Корсуні (нині м. Корсунь-Шевченківський). Закінчив Ленінгр. ін-т прикладної зоології та фітопатології, аспірантуру Ін-ту геології ВУАН, аспірантуру при Ін-ті зоології та біології ВУАН. Працював асистентом і спеціалістом відділу ентомології Київ. с.-г. станції, старшим наук. співробітником відділу фауністики Ін-ту зоології АН УСРР/УРСР (із 1935), зав. відділу палеонтології Ін-ту зоології АН УРСР (1938—73), старшим наук. співробітником Ін-ту археології АН УРСР (нині Інститут археології НАН України; 1945—47), заст. гол. редактора «Української радянської енциклопедії» (1958—67), директором Ін-ту зоології АН УРСР (1965— 73), академіком-секретарем Відділу заг. біології та членом Президії АН УРСР (1963—70), зав. палеонтологічним відділом і директором Центр. науково-природничого музею АН УРСР (1973—75). 1935 захистив кандидатську, а 1951 — докторську дисертацію на здобуття наук. ступеня д-ра біологічних наук. 1967 обраний академіком АН УРСР. Із 1941 по 1945 — у лавах Червоної армії на фронтах Другої світової війни. В основу його робіт було покладено матеріали, здобуті експедиціями Ін-ту зоології та Ін-ту археології АН УРСР у різних регіонах СРСР — в Україні, на Кавказі, у Молдові, у гирлі р. Єнісей. Здійснив понад 100
експедицій, відкрив багато давніх археол. стоянок у різних регіонах (Чулатов, Гінці, Новгород-Сіверський, Добраничівка, Мізин, Межиріч). П. вважають засновником археозоологічних досліджень в Україні. Здійснив реконструкцію пізньопалеолітичного житла з кісток мамонта. Створив теорію антигляціалізму, обґрунтував час появи людини на Землі. Детально розробив та обґрунтував колагеновий метод визначення геол. віку кісток антропогенової епохи. Цей метод знайшов широке застосування в геології, зоології, археології для встановлення відносного й абсолютного віку фауністичного матеріалу, археол. пам’яток, геол. відкладів. Наук. доробок П. налічує понад 1 тис. друкованих праць. Праці: Матеріали до вивчення минулих фаун УРСР, вип. 1—2. К., 1938—56; Новый метод определения геологического возраста ископаемых костей четвертичной системы. К., 1952; Походження свійських тварин. К., 1952; О ледниковом периоде, вып. 3: История четвертичной фауны Европейской части СССР. К., 1954; Позднепалеолитические жилища из костей мамонта на Украине. К., 1969; Межиричские жилища из костей мамонта. К., 1976. Літ.: Васильєв В.П. Великий внесок у скарбницю вітчизняної науки й культури. «Вісник АН УРСР», 1976, № 4; Крахмальная Т.В. и др. Иван Григорьевич Пидопличко (к 100-летию со дня рождения). «Вісник зоології», 2005, т. 39, № 6. В.А. Колеснікова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПІДОПЛІЧКО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
