ПІДЛЯШШЯ (польс. Podlasie) — історико-географічний регіон у Сх. Польщі. Розташов. на пн. зх. укр. етногр. земель уздовж середньої течії Зх. Бугу (прит. Нарева, бас. Вісли), між Холмщиною на півдні, р. Нарев (права прит. Вісли) на півночі, Мазовією на заході та Волинню і Поліссям — на сході. Щодо походження назви «Підляшшя» в істор. науці побутують різні версії: 1) від польського «las» — країна під лісом; 2) від «лях» — край, країна поблизу земель ляхів; 3) найзахідніші території, завойовані Литвою та ін. Назва «Підляшшя» з’явилася в польс. документах наприкінці 15 — на поч. 16 ст. Вважають, що П. як історико-геогр. регіон склалося на поч. 16 ст., коли у складі Великого князівства Литовського було створено Підляське воєводство, до якого увійшли Берестейська (див. Берестейська земля), Більська та Дорогичинська землі. 1566 з Підляського воєводства виокремлено Берестейщину та поділено її на Більську, Дорогичинську та Мельницьку землі. Після Люблінської унії 1569 — у складі Речі Посполитої. Зазнавало сильних польс. впливів через сусідство з мазовськими землями. 1648 війська гетьмана Б.Хмельницького на короткий час захопили територію південного П. Внаслідок поділів Польщі (1772, 1793 та 1795) південне П. увійшло до складу Австрії, а північне П. — до Пруссії. На поч. 19 ст. за доби наполеонівських війн північне П. увійшло до Рос. імперії, а південне — до Варшавського князівства, що перебувало
в залежності від Франції. Після Віденського конгресу 1814—1815 південне П. було включене до Царства Польського у складі Рос. імперії. Північне П. (Більський повіт) увійшло безпосередньо до Росії, а від 1842 — до Гродненської губ. Південне П. часто називали Холмщиною (Холмською або Забузькою Руссю), позаяк воно за адміністративноцерк. поділом підпорядковувалося Холмській єпархії (до 1874). На поч. 20 ст. П. за адм.-тер. устроєм належало до Гродненської, Седлецької та Холмської губерній. Укр. населення П. протягом 19 — поч. 20 ст. перебувало під сильним тиском полонізації та русифікації, зокрема після скасування 1874 унії та впровадження примусового навернення до православ’я. 1905 спец. указом дозволялося змінювати віру, однак не на греко-католицьку, яка й далі залишалася забороненою, що призвело до масового переходу із православ’я до римо-катол. віри та спольщення значної частини українців. За часів Першої світової війни, передусім 1915, значна частина укр. населення була змушена переселитися до ін. регіонів Рос. імперії. За Брестським мирним договором між УНР та державами Четверного союзу 9 лютого 1918 територія Холмської губ. мала відійти до Української Народної Республіки, а північне П. залишалося поза укр. держ. кордонами. Від лютого 1918 південне П., разом з ін. територіями, було у відданні управі, якою керував губернський комісар О.СкорописЙолтуховський. За часів гетьманату П.Скоропадського здійснювалися спроби поширити його владу на територію Холмщини. Зокрема, місц. управління було перетворене на Холмське губерніальне староство на чолі зі старостою О.Скорописом-Йолтуховським, а також призначені повітові старости в Бресті (нині місто в Білорусі), Березi Картузькiй (нині м. Береза Брестської обл., Білорусь), Бiлiй, Яновi Пiдляському (нині місто і населений пункт Люблінського воєводства, Польща), Дорогичинi (Полісся), Кобринi та Пружанах (нині обидва міста Брестської обл., Бі-
лорусь). Тоді ж був створений комiсарiат нар. освіти для Холмщини, Підляшшя i Полісся. Втім, на поч. 1919 польс. війська захопили територію П. та Холмщини. Протягом 1919—39 — у складі Польщі, зокрема в адм.тер. межах Люблінського та Білостоцького воєводств. Із початком Другої світової війни від осені 1939 до літа 1944 — у складі Генеральної губернії. Після II світ. війни за радянсько-польс. угодами П. залишилося за Польщею, зокрема входило до Білостоцького, Варшавського та Люблінського воєводств. Значна частина укр. населення П. згідно з радянськопольс. домовленостями була переселена до УРСР, а ін. частина — депортована 1947 до зх. та пн. польс. воєводств у ході проведення акції «Вісла» (див. «Вісла», акція 1947). Нині П. — у складі Польщі. Укр. культ. та громад. рух на П. активізувався в 1980-ті рр. Вiд 1983 почали виходити на П. укр. самвидавські брошури i журнали, зокрема «Наш голос», ж. «Основи» (4 випуски, 1987— 89), а також польськомовний місячник «Круг» (1989—90). У грудні 1990 створений Пiдляський вiддiл Об’єднання українців у Польщі, який 1992 перетворився в Союз українців Підляшшя. Від кінця 1980-х рр. постала низка укр. громад. орг-цій колиш. депортованих із П., а також їх нащадків та прихильників в Україні. Зокрема, 1990 в Рівному засновано т-во «Холмщина», а протягом 1990-х рр. такі т-ва зорганізувалися у Львові, Луцьку, Тернополі та ін. містах. Частина товариств 1998 об’єдналася в Конгрес українців Холмщини і Підляшшя.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПІДЛЯШШЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
