ПІДГАЄЦЬКИЙ Віталій Васильович (01.08.1951—13.02.2004) — історик, фахівець у галузі джерелознавства, системної методології та кількісних методів (кліометрії істор. досліджень). Д-р істор. н. (1993), професор (1995). Н. в с. Тартак Чечельницького р-ну Він. обл. в сім’ї службовців. 1973 закінчив істор. ф-т Дніпроп. ун-ту (нині Дніпропетровський національний університет ім. О.Гончара). 1982 в Моск. історико-архів. ін-ті захистив канд. дис. на тему: «Джерела про участь робітничого класу в діяльності міських рад (на матеріалах південно-східних областей України) у 1921—1925 рр.»; 1993 — докторську дис. «Соціальна структура населення міст України у роки НЕПу (досвід багатовимірного статистичного аналізу матеріалів переписів 1923 і 1926 рр.)» у Московському університеті. Після закінчення аспірантури (1978) працював викладачем, доцентом кафедри всесвітньої історії Дніпроп. ун-ту (1978—88), доцентом, професором кафедри історіографії та джерелознавства (1989—2004). Читав професорські курси: «Теорія джерелознавства»,
В.В. Підгаєцький.
Підволочиськ. Вілла Громницьких. Нині у будинку розміщені районний відділ народної освіти та Підволочиський районний краєзнавчий музей. Фото початку 21 ст.
tp ht ://
230 ПІДГАЄЦЬКИЙ
С.О. Підгайний.
«Історія науки і освіти в Україні». 1995 П. присвоєно вчене звання професора. П. заклав основи «української моделі» інформатики історичної, започаткував дослідження масових джерел, застосування кількісних методів, філос. аспектів істор. пізнання. 1988 започаткував уперше для вузів гуманітарного профілю викладання курсу «Кількісні методи в історичних дослідженнях». 1994 П. створив першу в Україні н.-д. лабораторію комп’ютерних технологій істор. досліджень. 1992— 2004 — член ради Міжнар. асоціації «Історія і комп’ютер». Автор понад 50-ти наукових праць, у т. ч. 6-ти монографій та навч. посібників. Підготував 7 кандидатів істор. наук. П. у м. Дніпропетровськ. Праці: Міста України у роки НЕПу (варіант кліометричного підходу до аналізу соціальних структур). Дніпропетровськ, 1994; Загадка Манфреда Талера или «что исторического в историческом источнике». Днепропетровск, 1999; Модернізм і постмодернізм: Уявне минуле чи інваріантне майбутнє? Дніпропетровськ, 2000; Основи теорії та методології джерелознавства з історії України ХХ ст. Дніпропетровськ, 2001. Літ.: Професори Дніпропетровського національного університету: Біографічний довідник. Дніпропетровськ, 2003; Бородкин Л. Виталий Подгаецкий: Наука как урок нравственности. В кн.: Ейдос: Альманах теорії та історії історичної науки, вип. 2. К., 2006; Светлой памяти В.В. Подгаецкого. В кн.: Информационный бюллетень ассоциации «История и компьютер», № 33, апрель 2006. М., 2006. О.А. Удод.
Ваґенбург). Від повного розгрому коронну армію врятувало те, що, отримавши звістку про напад запорожців на чолі з І.Сірком на Крим, Крим-Гірей пішов на укладення з Я.Собеським сепаратної угоди про відновлення військово-політичного союзу між Кримським ханатом і Річчю Посполитою, а також повернення козаків під зверхність польс. короля Яна II Казимира Ваза. П.д.У. з П. передбачав: амністію всім учасникам війни проти короля і Речі Посполитої, відмову Війська Запороз. від будь-яких протекцій іноз. правителів, безпечне повернення шляхти до своїх маєтків в Україні. Я.Собеський обіцяв задовольнити потреби Війська Запороз. на найближчому вальному сеймі, не вводити коронних військ до міст, у яких мешкали козаки, вивести з Білої Церкви частину польс. залоги, гарантувати недоторканність козац. хуторів тощо. Дж.: Kluczycki F. PiСma do wieku i spraw Jana Sobieskiego, t. 1, cz. 1. Krak\w, 1880. Літ.: Дорошенко Д. Гетьман Петро Дорошенко: Огляд його життя і політичної діяльності. Нью-Йорк, 1985; Смолій В.А., Степанков В.С. Українська державна ідея ХVII—ХVIII століть: Проблеми формування, еволюції, реалізації. К., 1997; Чухліб Т. Гетьмани і монархи. Українська держава в міжнародних відносинах. 1648—1714. К.— Нью-Йорк, 2003. В.М. Горобець.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПІДГАЄЦЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
