ПЕТРУНКЕВИЧІ — козацькостаршинський, згодом — дворянський рід, що походить від козака Петра, який «служив у козацькому званні» наприкінці 17 — на поч. 18 ст. Від його синів беруть початок 2 гілки роду: від Фоми Петровича — старша, від Панаса Петровича (Петрова, Петрунченка; р. н. невід. — п. до 1766), значкового товариша Чернігівського полку, — молодша. До старшої гілки роду належав Степан Фомич П. (р. н. невід. — п. 1754) — стародубський полковий писар (1741—54), а до молодшої: Степан Панасович П. (бл. 1718 — бл. 1800) — синявський сотник (1753—74); Ілля Якович (1808— 88) — дійсний статський радник, голова Черніг. палати карного суду і Полтав. окружного суду; брати Іван Ілліч (див. І.Петрункевич) і Михайло Ілліч (1845—
st hi
or
o y.
rg a .u
/
tp ht ://
1912) — лікар, громад. і політ. діяч, публіцист і підприємець, гласний Новоторзького повітового та Тверського губернського земських зборів (з 1878), Тверської міської думи (з 1890), гласний Петерб. міської думи (з 1904), один із засновників Конституційно-демократичної партії, депутат 1-ї Держ. думи Рос. імперії від Санкт-Петербурга. Серед синів Івана Ілліча відомі: Михайло Іванович (1868—1942) — професор Моск. ун-ту, історик, філософ, мисливствознавець, та Олександр Іванович (1875— 1964) — видатний зоолог, дослідник павукоподібних, професор і зав. кафедри зоології Йельського ун-ту в США (1910—44), автор багатьох наук. праць, поет і перекладач. Відомі також доньки Михайла Ілліча: Ганна Михайлівна (1874—1955), у першому шлюбі Маєвська, у другому — Поль (псевд. — Ян-Рубан) — камерна співачка (сопрано), професор Рос. консерваторії ім. С.Рахманінова (Париж), та Олександра Михайлівна (1876—1965) — історик, літературознавець, журналістка, член паризької Рос. академічної групи. До цього роду належав також єпископ Владимирський та Яропольський (1748—57), засновник Владимирської духовної семінарії (1750) і відомий проповідник Платон П. (1700—57). Рід внесений до 2-ї частини Родовідної книги Чернігівської губернії. Літ.: Лазаревский А.М. Описание старой Малороссии, т. 1: Полк Стародубский. К., 1888; Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник, т. 4. К., 1914. В.В. Томазов.
н.-д. кафедри географії та світ. госп-ва секції сходознавства, секретар Одес. філії Всеукр. асоціації сходознавства (1926—31), член соціально-історичної секції Одес. комісії краєзнавства. Викладач Ін-ту нар. освіти (1921— 25), Ін-ту нар. госп-ва (1923— 31), Одес. пед. ін-ту (1933—41), доцент, зав. кафедри фіз. географії (з 1941), декан геогр. ф-ту (1944—52) Одес. ун-ту. Дослідження вченого присвячені географії, історії Пн. Причорномор’я XV—XVIII ст., фізико-геогр. районуванню, охороні природи пд. лісостепових і степових регіонів, геогр. аналізові картографічних матеріалів 18—19 ст. по території України. П. у м. Одеса. У наук. б-ці Одеського національного університету зберігається іменний фонд П., який налічує бл. 3500 книг, брошур, атласів із географії, історії, картографії, геології, геодезії тощо. Праці: Ханські ярлики на українські землі (до питання про татарську Україну). «Східний світ», 1928, № 2; Нове про татарську старовину Бозько-Дністрянського степу. Там само, 1928, № 6; Картографические фонды ХVIII в. по территории Украины. «Вестник АН СССР», 1948, № 6; Південна межа лісової рослинності у межиріччі Прут—Дністер. «Праці Одеського державного університету імені І.І. Мечникова», 1957, т. 147 (серія геологічних і географічних наук, вип. 5). Літ.: Іменні колекції професорів Одеського (Новоросійського) університету в Науковій бібліотеці Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова — національне надбання держави. В кн.: Матеріали науково-практичної конференції: Одеса, 25—26 квітня 2000. Одеса, 2001; Савельєва Є.В. Дослідженння історії України в науково-бібліографічній діяльності Ф.Є. Петруня. «Вісник Одеського національного університету. Серія: Бібліотекознавство, бібліографознавство, книгознавство», Одеса, 2007, вип. 4. О.А. Бачинська.
ступала в укр. музично-драм. трупах в Україні, Поволжі і Заволжі. Як оперна співачка дебютувала 1927 в опері «Черевички» (П.Чайковський) у Казанському оперному театрі. Працювала в оперних театрах Баку (нині столиця Азербайджану), Свердловська (нині м. Єкатеринбург), Самари (нині обидва міста в РФ), ін. міст. З 1934 — у Київ. театрі опери та балету. Виконувала партії: Наталка («Наталка Полтавка» М.В.Лисенка), Одарка, Оксана («Запорожець за Дунаєм» С.Гулака-Артемовського), Аїда («Аїда» Дж.Верді), Тоска («Тоска» Дж.Пуччіні), Тетяна («Євгеній Онєгін» П.Чайковського), Ярославна («Князь Ігор» О.Бородіна), Ліза («Пікова дама» П.Чайковського), Маргарита («Фауст» Ш.Гуно), Джемма («Овод» В.Трамбицького), Купава, Марфа («Снігуронька», «Царева наречена» М.Римського-Корсакова) та ін. Виконувала укр. нар. пісні: «Там, де Ятрань круто в’ється», «Ой, не світи, місяченьку!», «Гандзя», «Стоїть гора високая» та багато ін., романси. Займалася концертною діяльністю. Обиралася депутатом Київ. міської ради депутатів трудящих. Нагороджена орденом «Знак Пошани». П. у м. Київ. Літ.: Оксана Петрусенко: Спогади про видатну українську співачку. К., 1964; Оксана Петрусенко: Спогади, листи, матеріали. К., 1980; Кагарлицький Н.Ф. Оксана Петрусенко: Біографічна повість. К., 1983; Його ж. Оксана Петрусенко. М., 1989; Петрусенко Оксана Андріївна. В кн. Митці України. К., 1992; Височінь таланту. Оксана Петрусенко. В кн.: Гаман В. Богодухів, або люди з Божою іскрою. К., 1999. Г.С. Брега.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПЕТРУНКЕВИЧІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
