ПЕТРІВ Всеволод Миколайович (02.01.1883—10.07.1948) — військ. діяч, військ. історик і педагог, генерал-хорунжий Армії УНР. Н. в м. Київ (за ін. даними — на Чернігівщині) в сім’ї військовика. Закінчив Павлівське військ. уч-ще (Санкт-Петербург, 1902), Імператорську Миколаївську військ. академію (1910). Учасник Першої світової війни, полковник, нач. штабу д-зії. Активний учасник українізації військ. частин Зх. фронту, де з українців 7-ї Туркестанської стрілец. д-зії сформував Гайдамацький імені Костя Гордієнка полк. Єдиний з усіх українізованих частин Діючої армії, полк 19 січня 1918 дістався Києва, де взяв участь у вуличних боях із більшовиками. У лютому—травні 1918 П. — командир Запоріз. ім. кошового Костя Гордієнка полку кінних гайдамаків, учасник визволення від більшовиків Лівобережної України (березень) та Крим. походу Запорізького корпусу Армії УНР (квітень). В Українській Державі — нач. штабу д-зії, нач. підвідділу піх. і кіннотних шкіл Гол. шкільної управи Ген. штабу. 1919 — нач. Житомир. юнацької школи, згодом — спільної юнацької школи, командир Пн. д-зії Волин. групи військ, командуючий Волин. групою. У серпні—листопаді 1919 — військ. міністр УНР, згодом (квітень—червень 1920) — нач. Ген. штабу, інспектор піхоти Армії УНР. З листопада 1920 — в еміграції. Перебував у таборі інтернованих вояків Армії УНР в Каліші. З 1923 мешкав у Празі (Чехословаччина). Викладав в Українському високому педагогічному інституті, член Українського історико-філологічного товариства. З 1929 співпрацював з Організацією українських націоналістів, входив до складу Проводу укр. націоналістів. Військ. міністр уряду Я.Стецька (30 червня 1941).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПЕТРІВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
