ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ (до 1943 — Переяслав, у давньорус. джерелах — Переяславль, Переяславль Руський) — місто обласного підпорядкування Київської області, райцентр. Розташов. при впадінні р. Альта в р. Трубіж (ліва прит. Дніпра). Населення 28,3 тис. осіб (2010). Про час виникнення міста літопис дає суперечливі відомості: з одного боку, Переяславль згадується під 907 у тексті договору вел. кн. київ. Олега з Візантією (див. Договори Київської Русі з Візантією), з другого — під 993 розповідається про заснування Переяславля вел. кн. київ. Володимиром Святославичем на місці, де були переможені печеніги (битву розпочав легендарний двобій рус. й печенізького богатирів). Цю суперечку розв’язують археол. дані, які стверджують, що Переяславль був заснований наприкінці 10 ст. Згадку Переяславля під 907 деякі дослідники пояснюють тим, що літописець не раніше 2-ї пол. 11 ст. вставив назву міста в текст договору. Інші ж дослідники припускають, що Переяславль на поч. 10 ст. вже існував, але в ін. місці (щоправда, археологічно це не доведено). Так чи інакше, не підлягає сумніву, що заснування Переяславля на теперішньому місці пов’язане з діяльністю вел. кн. київ. Володимира Святославича, спрямованою на захист пд. кордонів Київської Русі та освоєння майже незаселеного на той час лісостепового Лівобережжя. Місто, яке виникло за єдиним архітектурно-планувальним задумом, мало слугувати центром лівобереж. ділянки оборонної системи, до якої входили вали (див. Змієві вали) та фортеці. У серед. 11 ст. Переяславль, згідно з Рядом Ярослава 1054, став третім (після Києва і Чернігова) за «рангом» містом на Русі, столицею Переяславського князівства, яке дісталося Всеволоду Ярославичу. Політ. значення Переяславля зберігалося й під час князювання в ньому Володимира Мономаха, а пізніше почало підупадати. Імовірно, у 1030— 50-ті рр. Переяславль став центром єпархії (переяслав. єпископ вперше згадується під 1072). У 1070—80-х рр. переяслав. ієрархи
мали титул митрополитів (нетривалий час на Русі було 3 митрополити — у Києві, Чернігові та Переяславлі). Від свого заснування Переяславль потерпав від нападів печенігів, а з поч. 1060-х рр. — половців, але жодного разу не був ними захоплений. Найбільшої загрози місто зазнало 1185, коли його намагався здобути хан Кончак. Не раз за Переяславль змагалися рус. князі (напр., вел. кн. київ. Ізяслав Мстиславич і ростово-суздальський кн. Юрій Долгорукий у серпні 1149), але вони билися на околицях міста, не завдаючи йому відчутної шкоди. У давньорус. час склався поділ Переяславля на 2 частини — дитинець та окольне місто (у 16— 18 ст. відповідно Замок та Нижнє (Черкаське) місто). Укріплення дитинця збудовано наприкінці 10 ст., а окольного міста — імо-
149
ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛ
Переяслав-Хмельницький. Єпископські ворота. Реконструкція Ю. Асєєва.
st hi
or o y. rg a .u
/
вірно, між 1136 і 1142 за ініціативою переяслав. кн. Андрія Доброго. У дитинці були виокремлені князівська та єпископська частини. Наприкінці 1080-х рр. з ініціативи єпископа (митрополита) Єфрема (див. Єфрем Печерський) в місті розгорнулися масштабні буд. роботи, в ході яких було сформовано ансамбль єпископської частини дитинця (муровані кафедральний Михайлівський собор, Єпископські ворота з надбрамною церквою св. Федора, лазня тощо). У самому місті та
150 ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛ
«Вознесенський собор у Переяславі». Малюнок художника Т. Шевченка, 1845.
ПереяславХмельницький. Вознесенський собор із дзвіницею. Фото 2000.
околицях існувало кілька монастирів. У 12 ст. в Переяславлі велося літописання. Кількість населення міста на час його розквіту (1-ша пол. 12 ст.) дослідники оцінюють у 10—12 тис. осіб. На початку березня 1239 Переяславль був здобутий штурмом і зруйнований монголо-татарами. За археол. даними, територія міста залишалася незалюдненою аж до 15 ст., коли на теренах окольного міста з’явилося невеличке поселення. Датою відродження міста можна вважати 1585, коли згідно з привілеєм польс. короля Стефана Баторія на «порожньому городищі» (під яким мали на увазі незаселений із 13 ст. давньорус. дитинець) київ. воєвода кн. В.-К.Острозький спорудив дерево-земляний замок. Тоді ж П. здобув магдебурзьке право і став центром староства, яке тримали князі Острозькі, потім кн. Я.Заславський (із 1620), Л.Жолкевський, С.Ко-
нецпольський, О.Конецпольський. Місто швидко зростало й перетворювалося на ремісничо-торг. центр, у госп-ві якого велику роль відігравала торгівля селітрою; 1637 міщани отримали дозвіл організовувати цехи. Більшість мешканців староства становили козаки. Після 1625 Переяслав став центром Переяславського полку реєстрового козацтва. 1635 на запрошення Л.Жолкевського в П. оселилися єзуїти, які заснували єзуїтську школу (1645 отримала статус колегіуму, діяла до 1648). Під час Косинського повстання 1591—1593 у 1591 повсталі запороз. козаки (які на той час перебували в конфлікті чи то з переяслав. міщанами, чи то з переяслав. урядовцями) здобули і спалили місто. Під час Федоровича повстання 1630 повсталі запороз. козаки опанували Переяслав і заклали поруч з містом укріплений табір (див. Ваґенбург), яким безуспішно намагалися оволодіти урядові війська. Ці бої під Переяславом у травні 1630 згодом романтична традиція перетворила на «Тарасову ніч», оспівану Т.Шевченком. Із початком Національної революції 1648—1676 Переяслав став одним із найважливіших міст на теренах Війська Запорозького. 1648—1781 Переяслав був центром полку (як адм.-тер. одиниці) та базою козац. артилерії. Під час національно-визвол. війни укр. народу серед. 17 ст. місто не раз ставало місцем збору козац. військ. За гетьманування Б.Хмельницького та його наступників Переяслав не раз обирався
як місце проведення переговорів і нарад, які вирішували важливі для козац. д-ви питання (див. Переяславська угода 1649, Переяславська рада 1654, Переяславські статті 1659, Переяславські статті 1674). Із 1659 в місті стояла рос. залога. 19 липня 1666 під час Переяславського полку повстання 1666 повсталі козаки здобули Нижнє місто, але зазнали невдачі при штурмі замку. З Переяславом пов’язаний епізод боротьби козацтва за збереження своїх демократ. традицій, коли 1727 місц. козаки вигнали переяслав. полк. В.Танського та обрали на його місце бориспільського сотника С.Афендика. 1701 засновано Переяслав. єпархію (1803 перетворено на Полтавсько-Переяславську; резиденція єпископів була в Переяславі до 1847). Резиденція єпископів містилася у Полтавському Хрестовоздвиженському монастирі. При тому ж монастирі з 1738 діяв Переяславський колегіум. До кінця 18 ст. Переяслав зберігав значення фортеці, її вали й рови не раз зазнавали модернізації і були ліквідовані в 19 ст. Навколо укріпленого середмістя сформувалися передмістя (форштадти) — Забашта, Заальтиччя, Задовгомостянське (пізніше Підварки). Із ліквідацією Переяслав. полку Переяслав 1781 став повітовим центром Київського намісництва, із 1796 — Малоросійської губернії, із 1802 — Полтавської губернії. 1782 місто мало 4987 жителів, у 1835 — 8460, наприкінці 1860-х рр. — бл. 10 тис. жителів. У 2-й пол. 19 ст. Переяслав лишився осторонь залізниць і розвивався у сповільненому темпі. 1897 тут мешкало 14 614 осіб. На поч. 19 ст. в місті (населення якого на цей час було майже моноетнічним) з’явилися євреї, кількість яких швидко зростала. У 2-й пол. 19 — 1-й третині 20 ст. вони становили від третини до половини переяславців. 1845 і 1859 в Переяславі перебував Т.Шевченко (жив в оселі свого друга лікаря А.Козачковського; нині в цьому будинку Істор. музей).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
