ПЕРЕМИЛЬ (нині село Горохівського р-ну Волинської області) — давньорус. та середньовічне укр. місто у Волинській землі, центр однойменної волості. Археол. розкопками 1964—65, 1985— 86 і 1995 досліджено городище площею 1,1 га на лівому високому березі р. Стир (прит. Горині, бас. Дніпра). Існують залишки могутнього валу з напольного боку. Площа посаду значно більша, однак вона вивчена поки що недостатньо. При розкопках знайдено сліди залізодобувної й залізообробної пром-сті, кераміку, знаряддя праці й предмети озброєння, починаючи з кінця 10 ст. Висловлене деякими дослідниками припущення про входження П. до складу т. зв. Червенських міст археологічного підтвердження не знаходить. П. вперше згаданий у «Повісті временних літ» під 1097, коли волин. кн. Давид Ігорович пропонував це місто осліпленому теребовльському кн. Васильку Ростиславичу замість Теребовля. За доби удільної роздробленості в П. часом сиділи волин. князі. Після смерті галицько-волин. кн. Романа Мстиславича його сини Данило Галицький і Василько Романович разом із матір’ю княжили в «малих городах Тихомлі й Перемилі» (Галицько-Волинський літопис). 1228 у П. недовго княжив Ярослав Інгварович. По входженні до складу Великого князівства Литовського в П. був замок, що належав кн. Любарту Гедиміновичу. 1430 за вел. кн. литов. Вітовта П. отримав магдебурзьке право. Саме тоді було збудовано кам’яну церкву Святої Покрови Богородиці (на її місці 1800 побудовано дерев’яний храм). У 16—17 ст. в
tp ht :// st hi or o y. rg a .u
/
tp ht :// духовенством і представниками вірних урочисто оголосив впровадження унії у своїй єпархії. На черговому синоді 1740 в П.є. введено постанови Замойського собору Української греко-католицької церкви 1720, що іще більше зміцнило єдність єпархії з Римо-катол. церквою. 1772 територія єпархії займала бл. 25 тис. км2 і охоплювала землі: Саноцьку, Перемишльську і частину Львівської, Любачівський пов. у Белзькому воєводстві, повіти Новий Сонч та Беч у Краківському воєводстві й кілька сіл у Спиші. Єпархія мала 3 соборні церкви: у Перемишлі — св. Яна Хрестителя, у Спасі — Преображення Господнього та у Саноку — Святої Трійці. Єпископські резиденції перебували у Валаві біля Перемишля і Страшевичах біля Самбора. Парафіяльна мережа 1772 охоплювала 1253 парафії, об’єднані у 31 деканат. На території єпархії було 7 монастирів василіян і 5 резиденцій, а також 1 монастир василіянок. Після єпископа Інокентія Винницького владу в єпархії за часів Речі Посполитої обох народів здійснювали по черзі: Георгій Винницький (1700—13) — рідний брат Інокентія, Єронім-Георгій Устриський (1715—46), ОнуфрійЙосиф Шумлянський (1746—62), Атаназій Шептицький (1762— 79). Роки 1772—1918. 1-й поділ Речі Посполитої 1772 спричинив те, що П.є. опинилася в Австрійс. д-ві. Внаслідок реформ герм. імп. Йосифа II Габсбурга (1765—90) церкви та реліг. оргції потрапили під жорсткий контроль д-ви, було значно обмежено кількість монастирів, але водночас упорядковано церк. інституції й парафіяльну мережу, замість дотогочасних єпархіальних семінарій у кожній церк. провінції утворено зведені ген. семінарії, модернізовано програми навчання на богословських відділах в ун-тах. Запроваджено назву Греко-катол. церква (1774). 1807 П.є. увійшла до складу Галицької (Львівської) митрополії. Були здійснені зміни кордонів, устрою та організації єпархії. Внаслідок неузгодженого з Апостольською Столицею рішення імп. Йосифа II до П.є. було приєднано кілька деканатів із Холмської єпархії.
околицях міста існував монастир св. Іоанна Кушника. У 15 ст. П. — центр однойменного повіту, пізніше — волості. Наприкінці 15 ст. П. потрапляє у приватні руки — у власність до князів Четвертинських, Вишневецьких, потім Сангушків-Каширських. Наприкінці 16 ст. П. підупав, утратив статус міста. 1651 під час битви під Берестечком П. було повністю знищено. З кінця 17 ст. П. належав магнатським і шляхетським родам Лещинських (батькові Станіслава Лещинського), Скржинських, Пйотрушевських. Залишки палацу останніх, відомі за малюнком Н.Орди, були остаточно розібрані 1914. Літ.: Ратич О.О. Стародавній Перемиль. В кн.: 34 наукова конференція Львівського університету, присвячена підсумкам науково-дослідної роботи за 1964: Тези доповідей: Суспільно-економічні, історичні, юридичні, педагогічні науки. Львів, 1965; Терський C.В. Оборонний комплекс середньовічного волинського міста Перемиля. В кн.: Вісник Національного університету Львівська політехніка: Серія: Держава та армія, вип. 584. Львів, 2007; Колосок Б. Перемиль на Волині. В кн.: Студії і матеріали з історії Волині: 2009. Кременець, 2009. М.Ф. Котляр, А.Г. Плахонін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПЕРЕМИЛЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
