ПЕНЬКІВСЬКА КУЛЬТУРА — археол. к-ра серед. 4 — 7 ст., поширена на покордонні Лісостепу і Степу від Сіверського Дінця (прит. Дону) до Пруту (прит. Дунаю) і далі — до Нижнього Подунав’я, де пеньківські пам’ятки співіснують із празькими та гетодакійськими старожитностями. Її пам’ятки відкрито наприкінці 1950-х рр. Д.Березовцем біля с. Пеньківка в Потясминні. У наступні десятиліття широкомасштабні роботи з вивчення пеньківських старожитностей провадилися на Лівобережжі Дніпра (Є.Горюнов), у Середньому Подніпров’ї (А.Сміленко, О.Приходнюк), Пд. Побужжі (П.Хавлюк), Дністровсько-Прутському межиріччі (І.Рафалович). На сьогодні відомо бл. 350 пам’яток П.к., десятки з яких підлягали широкомасштабним археол. розкопкам
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПЕНЬКІВСЬКА КУЛЬТУРА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
