ПАСТИРСЬКЕ ГОРОДИЩЕ — городище площею бл. 25 га із шарами скіфського (7—3 ст. до н. е.) та ранньосередньовічного (остання чв. 7 — серед. 8 ст.) часу, розташов. по обох берегах р. Сухий Ташлик у Смілянському р-ні Черкас. обл. 1898 В.Хвойка розпочав розкопки П.г., які було продовжено в 1930-ті, 1940-ві та 1990-ті рр. 20 ст. С.Коршенком, І.Фабриціус, М.Брайчевським і О.Приходнюком. Досліджено 50 ранньосередньовічних житлових чотирикутних напівземлянок площею 10—20 м2, госп. споруди та ями. Розкопано залишки 3-х довгих споруд, в одній з яких було виявлено велику кількість обвугленого зерна (просо, ячмінь, сочевиця, горох, коноплі, жито, пшениця, овес). На П.г. мешкали високопрофесійні ремісники. Ковальська справа представлена кузнею з повним набором ремісничих знарядь. Ювелірне ремесло засвідчене не лише сотнями знахідок фібул, наручних браслетів, скроневих підвісок та ін., які часто концентруються у вигляді скарбів, а й набором спеціалізованих інструментів. Ремісниками виготовлявся високоякісний гончарний посуд із лощеною орнаментованою поверхнею. Мешканці П.г. ранньосередньовічного часу переселилися в Придніпров’я з території Подунав’я. То були нащадки слов’ян, які в 6—7 ст. колонізували Нижнє Подунав’я та пн.-сх. частину Балканського п-ова. З приходом туди болгар 680 р. частина слов’ян змушена була залишити освоєні землі. Яскравим свідченням такого відселення є П.г. Невдовзі його населення загинуло внаслідок погромів степовиків. Літ.: Хвойка В.В. Городища Среднего Поднепровья. В кн.: Труды ХII Археологического съезда, т. 1. М., 1905; Брайчевський М.Ю. Нові розкопки на Пастирському городищі. В кн.: Археологічні пам’ятки УРСР, т. 5. К., 1955; Приходнюк О.М. Пастирське городище. Чернівці, 2005. О.М. Приходнюк.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПАСТИРСЬКЕ ГОРОДИЩЕ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
