Члени делегації УРСР у залі засідань Паризької мирної конференції. 1-й ряд (зліва направо): М. Петровський, В. Тарасенко, О. Касименко; 2-й ряд (ліворуч) Ф. Примак, Париж, 1946.
tp ht ://
66 ПАРИЗЬКИЙ
Паризький конгрес 1856 року. Гравюра О. Бланшара з оригіналу Е. Дюбуфe. 1902.
матичний форум, покликаний підготувати тексти мирних договорів учасників антигітлерівської коаліції із союзниками нацистської Німеччини в Другій світовій війні; відбувалася від 29 липня до 15 жовтня 1946. Відповідно до рішення Моск. наради міністрів закордонних справ СРСР, США та Великої Британії (16—27 грудня 1945) її учасниками могли бути провідні д-ви антигітлерівської коаліції, а також країни, чиї чисельні збройні формування мали істотне значення для перемоги над фашизмом в Європі. Учасниками конференції стали СРСР, США, Велика Британія, Франція, Китай, Австралія, Бельгія, Білорус. РСР, Бразилія, Нідерланди, Греція, Індія, Канада, Нова Зеландія, Норвегія, Польща, Чехословаччина, Ефіопія, Югославія, Південно-Афр. Союз, УРСР. Визначення процедури роботи П.м.к. та підготовка проектів текстів мирних договорів із Болгарією, Італією, Румунією, Угорщиною, Фінляндією були завершені на сесіях Ради міністрів закордонних справ країн-учасників конференції 25 квітня — 16 травня та 15 червня — 12 липня 1946. Робота в комісіях і на пленарних засіданнях відбувалася гласно, із вислуховуванням позицій переможених країн. Початок «холодної війни» майже не вплинув на позиції великих д-в щодо забезпечення мирного врегулювання з колиш. сателітами нацистської Німеччини. Однак СРСР і США послідовно захищали свої сфери впливу в Європі. На П.м.к. делегація УРСР була представлена у всіх комісіях та
мала право підписати всі мирні договори (напр., США не мали такого права щодо Фінляндії, оскільки не оголошували їй війну). Головою укр. делегації був Д.Мануїльський, до її складу входили О.Война, А.Барановський, відомі вчені-історики — М.Петровський, О.Касименко, В.Тарасенко, юрист В.Корецький, економіст М.Птуха. Укр. дипломати активно працювали в інтересах мирного врегулювання. Д.Мануїльського було обрано віце-головою комісії з політ. і територіальних питань для Італії, у комісії щодо Румунії працював А.Барановський, М.Птуха був доповідачем у комісії для Угорщини. Члени укр. делегації посприяли врегулюванню територіальних суперечок між Чехословаччиною та Румунією й Угорщиною. О.Касименко був залучений до вирішення проблем болгарсько-грец. кордону. В заг. питаннях делегація УРСР дотримувалася спільної позиції з делегаціями СРСР, Білорус. РСР, Югославії, Польщі, Чехословаччини, прагнучи домогтися справедливого матеріального відшкодування країнам, які потерпіли від безпосередньої нацистської агресії. Водночас СРСР, УРСР і Білорус. РСР послабили репараційний тиск на країни тодішньої «народної демократії» — Болгарію, Румунію, Угорщину. Було захищено їхнє право брати на паритетних засадах участь у встановленні режиму судноплавства на Дунаї. Непогоджені на П.м.к. статті мирних договорів із колиш. союзниками Німеччини в результаті компромісу було схвалено на
нью-йоркській сесії Ради міністрів закордонних справ країнучасників конференції 4 листопада — 13 грудня 1946. 10 лютого 1947 в Парижі УРСР як учасниця П.м.к. підписала мирні договори з Італією, Болгарією, Угорщиною, Румунією, Фінляндією. Участь у П.м.к. — важлива віха в історії розвитку укр. дипломатії після II світ. війни. Внаслідок цього у світі було визнано роль України в розгромі фашизму в Європі, завершилося правове оформлення об’єднання етнічних українських земель у межах УРСР. Літ.: Українська РСР у міжнародних відносинах. Міжнародні договори, конвенції та інші документи, які укладено за участю Української РСР або до яких вона приєдналася (1945— 1947). К., 1959; Лещенко Л.А. Україна на міжнародній арені (1945—1949). К., 1969; Нариси з історії дипломатії України. К., 2001. Р.Г. Симоненко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПАРИЗЬКА МИРНА КОНФЕРЕНЦІЯ 1946» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
