«ПАРАЛЕЛЬНОГО АНТИРАДЯНСЬКОГО ТРОЦЬКІСТСЬКОГО ЦЕНТРУ» СУДОВИЙ ПРОЦЕС 1937
«ПАРАЛЕЛЬНОГО АНТИРАДЯНСЬКОГО ТРОЦЬКІСТСЬКОГО ЦЕНТРУ» СУДОВИЙ ПРОЦЕС 1937 — показовий суд. процес, що відбувся 23—30 січня 1937 в Москві. Він став наслідком розгорнутих після закритого листа ЦК ВКП(б) від 29 липня 1936 «Про терористичну діяльність троцькістсько-зінов’євського контрреволюційного блоку» репресій проти колиш. учасників опозиції. Органи НКВС почали піддавати репресіям тих із них, які відійшли від опозиції, були відновлені в партії, працювали на відп. посадах. Деякі з них були обрані до складу вищих органів партії. Почав змінюватися характер обвинувачень, що висувалися. Якщо раніше ключовим було обвинувачення в терористичній діяльності, то з 2-ї пол. 1936, поруч із терором, почалося висунення обвинувачень у шпигунстві, шкідництві і диверсійній діяльності. Після призначення М.Єжова на посаду наркома внутр. справ СРСР 29 вересня 1936 політбюро ЦК ВКП(б) прийняло постанову «Про ставлення до контрреволюційних троцькістсько-зінов’євських елементів», в якій підкреслювалася необхідність «розправи з троцькістсько-зінов’євськими мерзотниками». Ця постанова пропонувала розглядати троцькістів як розвідників, шпигунів, диверсантів і шкідників. Зізнань саме в цьому незаконними методами вимагали від заарештованих відомих у минулому троцькістів. Істерія пошуків «прихованих троцькістів» або тих, хто «потурає» їм, охопила всі тодішні союзні республіки, у т. ч. УРСР. По справі було складено 3 варіанти обвинувального висновку, що були скеровані на редагування Й.Сталіну. Напередодні процесу він прийняв Прокурора СРСР
А.Вишинського, який узгодив із ним деталі проведення процесу. По справі було заарештовано і засуджено 17 осіб (колиш. 1-й заст. наркома важкої пром-сті СРСР Г.Пятаков, колиш. 1-й заст. наркома лісової пром-сті СРСР Г.Сокольников, зав. бюро міжнар. інформації ЦК ВКП(б) К.Радек, колиш. заст. начальника Гол. управління шосейних доріг і автотранспорту Л.Серебряков, колиш. заст. наркома шляхів сполучень СРСР Я.Лівшиць, колиш. нач. сільгоспвідділу управління робітн. постачання «Кузбасстроя» в Новосибірську М.Муралов, колиш. заст. начальника кемеровського «Химкомбинатстроя» Я.Дробніс, колиш. нач. «Сибмашстроя» в м. Новосибірськ М.Богуславський, колиш. заст. начальника Центр. управління руху наркомату шляхів сполучення СРСР І.Князев, колишній нач. Головхімпрому наркомату важкої пром-сті СРСР С.Ратайчак, колиш. нач. кемеровського «Химкомбинатстроя» Б.Норкін, колиш. керуючий Салаїрською цинковою копальнею в Кемеровській обл. О.Шестов, колишнього гол. інженер тресту «Кузбассуголь» у Новосибірську М.Строїлов, колиш. заст. начальника Свердловської залізниці Й.Турок, співробітник наркомату важкої пром-сті СРСР І.Граше, колиш. гол. інженер буд-ва Ріонського азотнотукового комбінату (Грузія) Г.Пушин, колиш. зав. гаража і відділу постачання на Прокоп’євській та Анжерській копальнях (Кузбас) В.Арнольд). Суд. процес широко висвітлювався в пресі, а за два дні до його закінчення В.Ульріх, який головував на засіданні, надіслав до ЦК ВКП(б) проект вироку, вимагаючи страти для всіх підсудних. Однак до страти засудили 13 осіб (крім К.Радека, Г.Сокольникова, В.Арнольда, які отримали по 10 років, і М.Строїлова, який отримав 8 років ув’язнення). Після суду в місцях ув’язнення за Г.Сокольниковим, К.Радеком, М.Строїловим і В.Арнольдом органи НКВС вели нагляд. За повідомленнями агентури, вони вели розмови про свою невинність і розповідали, яким чином фальсифікувався суд. процес по їхній справі. У травні 1939 К.Радек і Г.Соколь-
59
ПАРАЛЕЛЬНОГО
st hi
or o y. rg a .u
/
tp ht :// Польщі, П’ятницька церква остаточно утвердилася як правосл. святиня. За архіт. пропорціями, устроєм і ладом споруда є класичною для Середньої Наддніпрянщини церквою. Тридільна, триверха з високими гранчастими зрубами й двозаломними верхами бабинця та вівтаря. Верхи мають пропорційну ступінчасту пластику із шатровими заломами, стягнутими при основі скругленими перехватами. Ліхтарі завершуються тонкої грушовидної форми главками, що спираються на ковніри. Зруби центр. верха помітно ширші, він має три заломи й вивищується над двома ін. верхами, посилюючи вертикальну динаміку споруди. Висота храму сягає 25 м. Вхід до церкви обрамлений п’ятикутним одвірком, оздобленим кількаярусним різьбленням. Високо над вхідними дверима — кругле вікно. У нижньому зрубі центр. верха — вертикальні прямокутні вікна, а в бічних стінах зрубів верхів кожного ярусу — квадратові. Площини зрубів вкриті вертикальним шалюванням із лиштвами вгорі у вигляді арочок. В інтер’єрі — іконостас 18 ст.; дві третини його було втрачено, але за активної участі настоятеля о. Андрія Власенка 2003—05 відтворено. За свідченнями мешканців Зарубинець, церкву було зачинено комуніст. властями 1936, у ній влаштовано колг. комору. Коли на поч. 1970-х рр. фотографія понівеченої святині потрапила до працівників Музею нар. арх-ри та побуту в Пироговому під Києвом, завдяки наполяганням науковців, зокрема відомого знавця нар. церк. арх-ри П.Юрченка, 1972 церкву було розібрано й перевезено до Музею нар. арх-ри та побуту. Упродовж 20-ти років вона слугувала складом для музейних експонатів. У листопаді 1993 церкву Параскеви П’ятниці передано в користування громаді Української православної церкви Київського патріархату. Як яскрава архіт. споруда вона відіграє роль композиційного центру в музейному просторі «Середня Наддніпрянщина» Національного музею народної архітектури та побуту України.
Ви переглядаєте статтю (реферат): ««ПАРАЛЕЛЬНОГО АНТИРАДЯНСЬКОГО ТРОЦЬКІСТСЬКОГО ЦЕНТРУ» СУДОВИЙ ПРОЦЕС 1937» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
