ПАНТІКАПЕЙ (РбнфйкбрбЯпн) — давньогрец. місто. на території сучасного м. Керч. Розташов. на г. Мітрідат та навколишній території. Вершина була зайнята фортецею (акрополем), схили — будинками житлового та громад. призначення. У Нижньому місті розташовувалися порт та агора. П. мав вільне планування з радіально-променевими елементами. Його площа сягала 30, а в перші ст. н. е. — 100 га. Антична літ. традиція характеризує П. як метрополію всіх мілетських міст Боспора Кімерійського, постійну резиденцію боспорських царів (Страбон, Амміан Марцеллін, Стефан Візантійський, Євстафій, перипли Псевдо-Скімна, Псевдо-Арріана). Спочатку на місці П. в 1-й чв. 6 ст. до н. е. виникло іонійське поселення, яке стало полісом тільки в 3-й чв. 6 ст. до н. е. Містом П. став ще пізніше, на поч. 5 ст. до н. е. У 480-ті рр. до н. е. життя тут було перерване на 20—25 років у результаті скіф. експансії. Бл. серед. 5 ст. до н. е. П. став центром Боспорської симмахії, резиденцією правлячого роду Археанактидів (див. Боспорське царство). На вершині г. Мітрідат був збудований храм верховного божества іонійського Боспору — Аполлона-Лікаря. 438 до н. е. Археанактидів змінила династія Спартокідів. Найвищого політ. та екон. розквіту П. досяг у 4 — 1-й пол. 3 ст. до н. е. Він став столицею греко-варварської д-ви на зразок елліністичних сх. деспотій. Територія міста та його акрополя розширилася, центром став укріплений комплекс палацу боспорських династів. На акрополі були збудовані потужні укріплення, ключовим пунктом яких була цитадель, що домінувала над храмом Аполлона-Лікаря. У 2 ст. до н. е. при останньому Спартокіді Перісаді V та Мітрідаті VІ Євпаторі зруйновані майже всі монументальні споруди акрополя. 63 до н. е. місто зруйнував землетрус. У 2-й пол. 1 ст. до н. е. — на поч. 1 ст.
були проведені ремонтні роботи, перебудовані укріплення цитаделі, споруджені монументальні будинки та культові ордерні споруди. Зростає диференціація забудови за майновою ознакою. Виділяються квартали ремісників. Після готської навали (250— 270-ті рр. 3 ст.) в П. фіксуються тільки прості житла. Аж до поч. 6 ст. місто залишалося столицею Боспорської д-ви, а потім перейшло під владу Візантії. Воно існувало і в пізньоантичний та середньовічний періоди під назвою Боспор. Серед розкопаних споруд П. відзначимо монументальний комплекс і толос останньої чв. 6 — 1-ї чв. 5 ст. до н. е., храм та палац 4—3 ст. до н. е., святилища і пританейон 3—2 ст. до н. е., оборонні споруди акрополя та цитаделі, багатий житловий будинок з андроном 1 ст. до н. е. — 2 ст. Дослідження П. почалися в 19 ст. (П.Дюбрюкс, І.Стемпковський, І.Бларамберг, А.Ашик, О.Люценко, С.Веребрюсов, К.Думберг). Їх продовжили В.Шкорпіл (1903— 14), Ю.Ю.Марті (1923—24, 1930—31, 1941), В.Блаватський (1945—57), І.Марченко (1959— 76), В.Толстіков (з 1977). Літ.: Блаватский В.Д. Пантикапей: Очерки истории столицы Боспора. М., 1964; Марченко И.Д. Раскопки Пантикапея в 1959—1964 гг. «Сообщения Государственного музея изобразительных искусств имени А.С. Пушкина», 1968, № 4; Її ж. О планировке северного района Пантикапея (к проблеме изучения агоры). «Вестник древней истории», 1979, № 2; Толстиков В.П. Пантикапей — столица Боспора. В кн.: Очерки археологии и истории Боспора. М., 1992; Айбабин А.И. Этническая история ранневизантийского Крыма. Симферополь, 1999 В.В. Крапівіна.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПАНТІКАПЕЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
