МІСЬКІ УЧИЛИЩА — навч. початкові заклади підвищеного типу, переважно для дітей дрібних урядовців, торгівців, ремісників, заможних селян. Уперше виникли в Європі в 17 ст. (відомі під назвою «бюргерські школи»). У Росії М.у. почали створюватися від 1872 на базі волосних уч-щ. Навчання тривало 6 років. У М.у. вивчали Закон Божий, читання та писання, арифметику, практичну геометрію, всесвітню й рос. історію, географію, креслення, малювання, фізику, а також деякі прикладні дисципліни (роботи по дереву і металу). Навчання в М.у. було платним. Розмір плати визначали інспектори нар. уч-щ і затверджу-
вали попечителі учбового округу. При цьому розмір плати в різних місцевостях міг змінюватися. Програми М.у. не узгоджувалися з програмами г-зій, і тому права випускників М.у. були обмеженими. Вони могли поступати лише в нижчі професійні школи або на 1- чи 2-річні пед. курси, що існували при деяких М.у. Курси давали право викладати в початкових уч-щах і можливість вступу в учительський ін-т. М.у. діяли майже по всіх містах України. 1912 вони були реорганізовані у вищі початкові училища. Літ.: Очерки по истории школы и просвещения. М., 1902; Васькович Г. Шкільництво в Україні (1905— 1920 рр.). К., 1996. П.М. Бондарчук.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МІСЬКІ УЧИЛИЩА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
