МІЛЛІ-ФІРКА (араб. — Народна партія) — політ. партія кримських татар, ідеологічний та орг. центр всього кримськотатар. руху та його органів. Парт. газетою була «Міллет» (1917—20). М.-ф. об’єднала членів створеного раніше татар. доброчинного т-ва «Джеміет-Хайріе», а також членів різних нелегальних татар. оргцій. Сформована в липні 1917 кер-вом Тимчасового кримськомусульманського виконавчого кту (Мусвиконкому). До складу ЦК М.-ф. («Загальний центр») увійшли Ч.Челебієв, Дж.Сейдамет, С.-А.Айвазов, С.Хаттатов, А.Озенбашли, Д.Аблаєв, А.Хільмі. Статут М.-ф. («Партійна інструкція») закріплював її структуру. Членом партії міг стати лише крим. мусульманин, який досяг 18 років і дотримувався лінії «Загального центру», не піддавався суду, не був помічений у пияцтві, азартних іграх та різних зловживаннях. У програмі партії, преамбула якої містила висловлювання за федеративний устрій нової Росії, декларувалися безоплатна відчуженість казенних, поміщицьких та вакуфних (див. Вакф) земель, соціалізація підпр-в, демократ. свободи, проголошувалася рівність жінок, передбачалося формування нац. збройних сил. На основі цієї програми М.-ф. висунула лозунг «Крим для кримців» (тобто для
мешканців Крим. п-ова), який означав створення на півострові суверенної багатонац. д-ви. Програма М.-ф. була покладена в основу Конституції Крим. Нар. Республіки, проголошеної 13 грудня 1917, згідно з якою був сформований уряд республіки — «Директорія» — на чолі з Ч.Челебієвим, створені збройні формування — нац. ескадронці. 13 січня 1918 більшовицькі збройні сили увійшли до Сімферополя. Дж.Сейдамет урятувався (встиг перебратися до Туреччини), а Ч.Челебієв був заарештований і вбитий. У березні 1918 М.-ф. була оголошена розпущеною, але після повалення більшовицького режиму знов відродилася. Восени 1918 з неї вийшло ліве крило (А.Боданінський, У.Боданінський, І.Ідрісов та ін.), яке вступило до лав РКП(б). 3 січня 1919 в газ. «Крим» була надрукована 2-га програма М.-ф., в якій партія виступала за нейтралітет крим. татар у громадян. війні та за її припинення, за культурно-національну автономію кримськотатар. народу. При П.Врангелі М.-ф. перебувала в підпіллі, брала участь в організації «зеленого» (партизан.) руху. Наприкінці 1920 ліва частина партії виступала за союз з більшовиками. Після поразки Білого руху права частина членів партії разом з військами П.Врангеля емігрувала за межі Криму (переважно до Туреччини). Через два тижні після захоплення більшовиками півострова М.-ф. була розпущена (30 листопада 1920) Кримревкомом. Протягом 1920—30-х рр. комуністи репресували майже всіх членів М.-ф., які залишилися в Криму. Літ.: Бочагов А.К. Милли-фирка: Национальная контрреволюция в Крыму: Очерк. Симферополь, 1930; Надинский П.Н. Очерки по истории Крыма, ч. 2. Симферополь, 1957; Ахматович А. Трагедия крымских татар. «Къасевет (социально-литературный журнал)», 1991, № 1/21; Возгрин В.Е. Исторические судьбы крымских татар. М., 1992; Елагин В. Националистические иллюзии крымских татар в революционные годы. В кн.: Забвению не подлежит... (Из истории крымскотатарской государственности и Крыма). Казань, 1992; Политические партии России: Конец XIX — первая треть ХХ в.: Энциклопедия. М., 1996; Громов С.Е. К вопросу о деятельности Крымскотатарской на-
циональной партии Милли-фирка (1917—1920 гг.). «Культура народов Причерноморья», 1997, № 1; Деятели крымскотатарской культуры (1921— 1944 гг.): Биобиблиографический словарь. Симферополь, 1999; Зарубин А.Г., Зарубин В.Г. Крымскотатарское национальное движение в 1917— 1920 гг. «Крымский контекст», 1994, № 2; Їх же. Милли Фирка — национальная партия крымских татар (1917—1920). «Известия Крымского республиканского краеведческого музея», 1994, № 7; Їх же. Без победителей: Из истории гражданской войны в Крыму. Симферополь, 1997; Къырым фаджиасы: Сайлама эсерлер (Трагедия Крыма: Избранные произведения): Из истории трагической судьбы крымскотатарского народа. Симферополь, 1997. Т.Б. Бикова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МІЛЛІ-ФІРКА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
