МІЖНАРОДНІ РЕГІОНАЛЬНІ ОРГАНІЗАЦІЇ об’єднують країни певного регіону. Вони створюються на основі договору з метою вирішення спільних проблем відповідно до нац. інтересів держав-членів. Сферою діяльності М.р.о. можуть бути питання в межах регіонального співробітництва: спільна безпека, екон., політ., культ. взаємодія. Глава 8 Статуту ООН передбачає умови створення та діяльності регіональних орг-цій безпеки. Діяльність М.р.о. має відповідати цілям та принципам Статуту ООН,
вони мають сприяти Організації Об’єднаних Націй у вирішенні екон., соціальних, культ. проблем. За сферою компетенції регіональні міжнар. орг-ції поділяються на орг-ції загальної та спеціальної компетенції. М.р.о., як правило, мають певну орг. структуру та постійно діючі керівні органи. Напр., Організація чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС), Організація з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), Орг-ція амер. д-в тощо. М.р.о. покликані сприяти розвиткові ефективного двостороннього та багатостороннього співробітництва, стабілізації міжнародних відносин. З метою розвитку прикордонного співробітництва між суміжними регіонами сусідніх європ. д-в з 1950-х рр. створювалися т. зв. єврорегіони. З 1990-х рр. укр. області беруть участь у діяльності таких єврорегіонів: «Буг», «Карпати», «Верхній Прут», «Нижній Прут». Станом на 2009 Україна є членом наступних М.р.о.: ОБСЄ, ОЧЕС, Центральноєвропейської ініціативи, Співдружності незалежних держав (фактично у статусі спостерігача), ГУАМ (Орг-ція за демократію та екон. розвиток; див. ГУУАМ). Учасники М.р.о., як правило, конкурують між собою за ступінь впливу на рішення та їхнє виконання. За цим критерієм визначається місце певної держави в регіональній ієрархії впливів. Після розпаду СРСР Україна намагається створити альтернативний російському центр інтеграції. Прикладом таких зусиль є неформальна БалтійськоЧорноморська дуга, яку Росія розглядає у логіці «санітарного кордону», покликаного відділити РФ від Європи. Подібні геополіт. та стратегічні протиріччя обмежують потенціал діяльності існуючих М.р.о. Водночас зазначені орг-ції залишаються полем дипломатичних зусиль, спрямованих на конструктивне вирішення існуючих проблем на основі норм міжнар. права та принципів добросусідства. Виконання зазначених функцій надає сенс існуванню М.р.о. Історія цих оргцій закінчується в разі вичерпання предмета співпраці (у процесі європейської інтеграції так було вичерпано функції Європ. об’єднання вугілля і сталі, створеного
1952, але це західноєвроп. регіональне об’єднання після підписання Римського договору 1957 увійшло до структури Європ. екон. співтовариства, а після підписання Маастрихтського договору 1992 про створення Європейського Союзу в 2002 припинило свою діяльність). Може зменшуватися кількість держав-членів міжнар. регіональної орг-ції. Напр., створена 1960 Європ. асоціація вільної торгівлі після вступу 1973 до Європ. екон. співтовариства Великої Британії, Данії та Ірландії втратила чверть своїх членів, а після вступу до ЄС Швеції, Австрії та Фінляндії (1995) опинилася на периферії європ. екон. співпраці. Приклад ряду афр. регіональних орг-цій із обмеженим потенціалом співпраці та гострими протиріччями свідчить про можливість конфронтаційного варіанту розпаду міжнар. регіональної орг-ції. Внаслідок цього посилюється заг. нестабільність міжнар. відносин. Зазначена тенденція особливо властива для періодів глобальних екон. криз та зміни формату систем міжнар. відносин. Літ.: Гердеген М. Європейське право. К., 2008; Транскордонне співробітництво у поліетнічних регіонах Східної та Південно-Східної Європи. Ужгород. 1999. А.Ю. Мартинов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МІЖНАРОДНІ РЕГІОНАЛЬНІ ОРГАНІЗАЦІЇ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
