МІЖНАРОДНИЙ ВАЛЮТНИЙ ФОНД (МВФ) — інтернаціональна фінансова структура, покликана сприяти подоланню кризових явищ, забезпечувати
стабільний розвиток світ. економіки. 1945 Міжнар. банк реконструкції та розвитку (або Світовий банк) та МВФ були створені як спеціалізовані установи Організації Об’єднаних Націй. Гол. метою МВФ, членами якого є понад 180 країн світу, є організація глобального валютного обміну через створення багатосторонньої системи розрахунків. Кількість голосів у директораті МВФ залежить від квоти капіталу у фонді. Директор МВФ обирається на чотири роки (від 2004 цю посаду обіймає француз Д. Стросс-Кан). Моніторинг стану світ. економіки здійснює Рада керуючих МВФ. Найбільший вплив мають США, тому СРСР до 1991 не брав участі у роботі МВФ та Світ. банку. Надання кредитів обумовлюється виконанням монетарних принципів регулювання соціальних відносин. У країнах-членах МВФ діють спец. представництва цієї структури, які на основі аналізу стану економіки рекомендують або заперечують співпрацю певної країни з МВФ. На поч. 21 ст. структури МВФ перебувають у стадії реформування. Передбачається надання менших кредитів під більші відсотки лише для стабілізації нац. валют. Допомогу слаборозвинутим країнам перебирає на себе Світ. банк. 3 червня 1992 Верховна Рада України ратифікувала угоду про вступ до МВФ і Світ. банку. Вступний внесок за Україну сплатили Нідерланди. У період 1994— 99 взаємодія з МВФ сприяла макроекон. стабілізації, введенню гривні, приватизації, демонтажу рад. екон. системи. Співробітництво з МВФ має високу соціальну ціну, тому ліві виступають проти шляху України до «боргової прірви». Але зв’язки з фондом сигналізують іноз. інвесторам, що з країною можна мати справу. Напередодні листопадових 1999-го р. виборів Президента України МВФ призупинив кредитування України під приводом порушення нею імперативних макроекон. показників. Протягом 2000-го р. Україна забезпечувала певне екон. зростання без залучення кредитів МВФ, що засвідчило потребу перегляду стратегії взаємодії із врахуванням нац. екон. інтересів. Беззасте-
режне виконання монетаристських рекомендацій МВФ, напр. Аргентиною, призвело до великих соціальних потрясінь та деградації її економіки. Критика діяльності МВФ, зокрема Дж.Соросом та ін., аргументувалася відсутністю конкретного підходу до потреб економіки країн-боржників, внаслідок чого вони втрачали внутр. інвестиційний потенціал для розвитку. Рух протесту антиглобалістів вважає МВФ інструментом неоколоніалізму, який працює на багаті країни «золотого мільярда». Впродовж 2005—08 на укр. банк. ринок прийшов іноз. капітал. Після вступу України до Світової організації торгівлі (16 травня 2008) вітчизн. сектор було відкрито для купівлі іноз. банками. Інтенсивне валютне кредитування споживацького буму населення та підпр-в не лише сприяло інтеграції укр. фінансової системи до світ. ринку, а й відкрило її економіку для дії як позитивних, так і негативних факторів. Восени 2008 з початком світ. екон. кризи МВФ висловив готовність переглянути принципи співпраці з країнами-боржниками. Україні було обіцяно кредитну лінію у 16 млрд дол., поділену на декілька траншів. Зазначена практика властива для роботи МВФ, оскільки дає можливість постійно контролювати виконання боржниками умов, на яких було надано кредит. У квітні 2009 ВР України ратифікувала поправку до статей Угоди МВФ щодо посилення голосу участі в МВФ, схвалену резолюцією Ради керуючих МВФ 28 квітня 2008, та поправку до статей Угоди МВФ стосовно розширення інвестиційних повноважень МВФ, схвалену Радою керуючих МВФ 5 червня 2008. У травні 2009 Україна отримала другий транш кредиту МВФ. Однак подолання фінансової екон. кризи залежало від заг. поліпшення кон’юнктури світ. економіки. У квітні 2009 на зустрічі глав держав «Групи двадцяти» було прийнято рішення про збільшення валютних запасів МВФ. Китай запропонував замінити долар як світ. валюту на ерзац-валюту, в якій здійснюються розрахунки МВФ (т. зв. спец. права запозичення — Special Drawing Rights; SDR). «Спеціальні права запозичення» є «коши-
ком валют» провідних донорів МВФ — амер. долара, спільної грошової одиниці Європейського Союзу — євро, япон. єни та китайс. юаня. Переведення кредитних розрахунків у SDR дало б можливість поліпшити платіжний баланс країн-боржників. Літ.: Гайдар Е. Государство и эволюция. М., 1995; Сорос Джордж. Кризис мирового капитализма. Открытое общество в опасности. М., 1999; Мартин Г.П., Шуман Х. Западня глобализации: атака на процветание и демократию. М., 2001; Распад мировой долларовой системы: ближайшие перспективы. М., 2001; Стіглиць Дж. Глобалізація та її тягар. К., 2002; Делягин М. Мировой кризис. Общая теория глобализации. М., 2003. А.Ю. Мартинов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МІЖНАРОДНИЙ ВАЛЮТНИЙ ФОНД» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
