МИХАЛЬЧУК Костянтин Петрович (псевдоніми — К.М., М., Мих. К., Х-л, Пивовар, Українець, Хохол та ін.; 02.01.1841 (21.12.1840)—20(07).04.1914) — мовознавець, публіцист, громад. діяч. Основоположник наук. укр. діалектології. Чл.-кор. Імператорської Санкт-Петерб. АН. Н. в с. Зозулинці (нині село Козятинського р-ну Він. обл.). Син польс. шляхтича і кріпачки. Виховувався в домі батька. Навч. в школах у м. Сквира і м-ку Полонне, у Житомир. г-зії, 1859— 61 — на історико-філол. ф-ті київського Ун-ту св. Володимира, де 1861 разом з В.Антоновичем і Т.Рильським заснував Укр. громаду («хлопомани»; див. також Громади). Змушений покинути навчання, жив на Житомирщині, кілька разів був заарештований за просвітницько-агітаційну діяльність серед селянства і зв’язки з польськими повстанцями (див. Польське повстання 1863— 1864). 1869—73 — бухгалтер цукроварні Т-ва «Яхненко—Симиренко» в м-ку Городище. Від 1873 — у Києві, гол. бухгалтер і зав. гол. контори Т-ва Київ. пивоварного з-ду (до 1914). Активний діяч Старої громади. 1873— 76 — член Південно-Західного відділу Російського географічного товариства. Член філол. секції і голова комісії мови Українського наукового товариства в Києві, 1908—14 — відп. ред. «Записок Українського наукового товариства в Києві» (т. 1—13). Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка у Львові (з 1893). Був також членом Історичного товариства Нестора-літописця, Київського літературно-артистичного товариства, Київ. т-ва заохочення художеств, Київського товариства старожитностей і мистецтв. Публікувався з поч. 1860-х рр. Писав до періодичних видань «Curjer Wilenski», «Gazeta
polska», «Киевский телеграф», «Зоря», «Рада», «Діло», «Правда». Брав участь у підготовці Російсько-укр. словника і «Української граматики» Є.Тимченка, «Словаря української мови» Б.Грінченка. Уперше розробив класифікацію укр. мови на основі визначення мовних ознак її різновидів і описав їх, 1871 склав першу мапу діалектів. 1899 вперше створив програму для збирання укр. діалектологічних матеріалів. Протистояв великодерж. концепції щодо великорос. походження Київської Русі, за якою укр. мова визнавалася лише наріччям російської, обґрунтував її самостійність і генезис, вплив на мови ін. народів. П. у м. Київ. Дж.: Державний архів Київської області, ф.2, оп. 52, спр. 169; Інститут рукопису НБУВ, ф.1, спр. 1086. Праці: Наречия, поднаречия и говор Южной Росии, в связи с наречиями Галичины (1871, опубл. 1877); Открытое письмо к А.Н. Пыпину по поводу его статей в «Вестнике Европы» о споре между южанами и северянами (1886, опубл. 1909); Статистика в области диалектологии (1893); К южнорусской диалектологии (1893); Филологическое недоразумение (о форме именительного падежа множественного числа прилагательных в украинском языке на -ое) (1896); Что такое южнорусская (малорусская) речь? (1899); Об отвердении слогов в малорусском (1903); До правопису деяких форм «мякої деклінації» в українській мові (1908) та ін. Літ.: Автобіографічна записка К.Михальчука. «ЗНТШ», 1914, т. 121; Василько А. К.П. Михальчук. «Украинская жизнь», 1914, № 4; Петлюра С. Памяти К.П. Михальчука. Там само; Шахматов А. Памяти К.П. Михальчука. Там само; Грушевський М. Раз добром налите серце. «Рада», 1914, 10 квітня; Ефремов С. Безприходный ученый (памяти К.П. Михальчука). «Киевская мысль», 1914, 12 апреля; Ніковський А. К. Михальчук як фільолог. «ЛНВ», 1914, кн. 4; Дорошенко Д. З споминів про К.Михальчука. Там само, 1914, кн. 5; Мияковский В. «Киевская громада» (Из истории украинского общественного движения 60-х гг.). «Летопись революции», 1924, № 4; Струмінський Б. Костянтин Михальчук. В кн.: 125 років Київської української академічної традиції, 1861—1986: Збірник. НьюЙорк, 1993; Палієнко М. Київська Стара Громада у суспільному та науковому житті України (друга половина XIX — початок ХХ ст.). «Київська старовина», 1998, № 2. Л.Д. Федорова.
торії України козац. доби, церк. історії, збирач усних свідчень про голодомор 1932—1933 років в УСРР, публіцист, знавець зарубіжної архів. україніки. Д-р істор. н. (1989), професор (1992). Засл. діяч н. і т. України (2007). Почесний член Всеукр. спілки краєзнавців (1999). Н. в м. Дніпропетровськ. Закінчив істор. ф-т Дніпроп. ун-ту (1971) та аспірантуру цього ж ф-ту (1974), учень проф. М.П.Ковальського. 1974—92 працював на істор. ф-ті Дніпроп. ун-ту (нині Дніпропетровський національний університет). 1975 захистив канд. дис. на тему: «“Кройніка” Феодосія Софоновича як історичне джерело та пам’ятка української історіографії ХVII ст.», 1989 — докторську дис. на тему: «Джерела з історії Визвольної війни українського народу 1648—1654 рр.» Зав. Дніпроп. від-ня Ін-ту укр. археографії (з 1995 — Ін-ту укр. археографії та джерелознавства) НАН України (1992—96). Священик Української православної церкви Київського патріархату (1994). Від 1996 — зав. відділу пам’яток княжої та козац. доби Інституту української археографії та джерелознавства імені М.Грушевського НАН України, водночас 1996— 2002 — зав. кафедри історії Нац. ун-ту «Києво-Могилянська академія» (див. Києво-Могилянська академія), від 2002 — професор цієї кафедри. Закінчив Київ. духовну семінарію (2000), Київ. духовну академію (2007). Автор понад 1500 друкованих праць. Лауреат Всесоюзного конкурсу молодих учених (1981), лауреат премії ім. Д.Яворницького (1990), лауреат українсько-канад. конкурсу наук. праць «Конотоп1659» (2003). Нагороджений знаком «Відмінник освіти України» (2005). Праці: Украинские летописи XVII века. Днепропетровск, 1978; Софонович Ф. Хроніка з літописців стародавніх. К., 1992; Джерела з історії Національно-визвольної війни українського народу середини ХVII ст. Дніпропетровськ, 1996; Козацький край. Дніпропетровськ, 1997; Умань козацька і гайдамацька. К., 2002; Український голокост 1932—1933 рр.: Свідчення тих, хто вижив, т. 1—6. К., 2003—08; Гетьман Іван Виговський. К., 2004; Історія України. К., 2005; Листування митрополита Іларіона (Огієнка). К., 2006; Гваньїні О. Хроніка європейської Сарматії. К., 2007; Чигирин — гетьманська столиця. К., 2008; За віру православну. К., 2009.
Літ.: Юрій Андрійович Мицик: Біобібліографічний покажчик. К., 2000; Українські історики ХХ століття: Біобібліографічний довідник, вип. 2, ч. 1. К.—Львів, 2003; Праці викладачів та професорів Національного університету «Києво-Могилянська Академія» 1992—2002 рр.: Бібліографічний покажчик. К., 2005. В.А. Смолій.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МИХАЛЬЧУК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
